37. Літо - це свобода

Влітку нікому не сидиться вдома. Усім хочеться кудись поїхати, десь погуляти. Ну, як можна висидіти вдома в таку чудову сонячну погоду, коли все зелене.
До тебе без кінця починають приїжджати гості.
З усього міста.
Добре хоч не з усього світу. Я чудово їх розумію. Коли холодно чи сиро, чи осінній дощ  чи погода мерзенна та погана, коли на тобі багато одягу, то не хочеться кудись вибиратися з дому. Подивишся у вікно, а там книга або бруд, сніг, зима  та холод, вітер і таке все гидке. Ти думаєш, залишусь я краще вдома.
А тут за вікном літо. Вдома душно. У квартирі спекотно. Чого сидіти. Найкраще поїхати десь. На вулиці погуляти. Подихати на повітрі. Коли ще провітришся. Особливо, якщо ти десь навчаєшся у школі чи інституті. У тебе нарешті канікули. То, звичайно ж, тебе так і тягне десь поїхати та розвіятися.
Звичайні літні будні. Сиджу вдома, нікого не чіпаю. Чую телефон.

- Виходь. Я на вулиці. - Чую я в слухалці знайомий голос.
Час на годиннику дев'яту ранку.
На лавці на мене чекає моя подружка. Ми товаришуємо вже цілий рік або десь близько того. Ну, просто дружимо. Нічого такого. Мила приємна дівчинка. Навчається в інституті. А зараз у неї канікули. Розповідає про те, як вона весело проводить свої ночі. Танці, гулянки, дискотеки.

- Ах, надворі ж літо. Навіщо влітку вночі спати? Я не розумію, — каже вона мені та зізнається відверто, що коли ще гуляти, як не в дев'ятнадцять років.
Вона просить проводити її на зупинку. Дорогою ми заходимо до магазину. Вона в короткій сукні. Іде. Сміється. Усміхається. 
Надворі тепло. Але я не сказав би, що так прямо жарко.

- Ой, знаєш, я без трусиків. Так класно, – зізнається вона мені та дивиться на мою реакцію.
- Ну, без трусиків так без трусиків. Це особисто твоя справа, – відповідаю я їй
- Шалено люблю літо, — каже вона мені. – Ось за цю свободу. За те, що можна ходити без спідньої білизни вулицями. Ти не дівчина. Тобі цього не зрозуміти, як воно все там постійно тисне і стягує. Не можна розслабитись. А тут таке відчуття внутрішньої свободи.
Вона у захваті від того, що вона зробила. У захваті від своїх вчинків та дій.

– Якщо тобі так більше подобається. Якщо тобі так добре, заради Бога. - Усміхаюся я їй.

- Так-так. Дякую, що розумієш. Літо – це свобода.