32. Марічка

До мене приїхала подруга з іншого міста.
У неї тут живе бабуся і вона щоліта приїжджає до неї в гості. 
У принципі, так було спочатку. А після того, як ми з нею познайомилися і потоваришували, то по-моєму приїжджати вона вже почала саме до мене. Бо вона у бабусі тільки їсть та ночує. А решту часу вона проводить із нашою компанією. Ну і зі мною звісно.
І навіть більше зі мною, ніж з рештою компанії.
Має собаку. Дівчинку. Великий чорний ротвейлер. Марічка, як виходить із ним із ранку, то й заходить потім пізньої ночі. Ми гуляємо разом з її собакою.
Ми гуляємо втрьох, удвох. Іноді до нас приєднується ще хтось. Але переважно ми або втрьох: я, вона і собака, або я і вона. 
Ми такі схожі. Я – Овен, вона – Лев. Нам завжди є про що поговорити, і ми без кінця це тільки й робимо, що розмовляємо один з одним. 
Марічка тут мало не два місяці, а ми ще ніяк не можемо наговоритися. Щось нас зближує. І ось таке літо воно буває рідко. І для неї, і для мене, це щось таке несподіване і неймовірно приємне. 
Йдуть останні літні дні. І я бачу з її очей, за її словами, з її почуттів, що їй зовсім не хочеться звідси їхати. 
Ми виходимо зранку, коли ще трохи прохолодно. Люди вже збираються до школи. Вже скоро закінчуються канікули, а ми гуляємо цілими днями безперервно. То довкола школи, то біля стадіону, то десь ще у парку. 
Останні теплі дні. Бабине літо. Усі десь роз'їхалися, розбіглися. У всіх своїх справах, а ми такі тусуємось удвох, не розлучаючись практично ні на хвилину. 
Вона друг. Справжнісінький натуральний друг. Я якось забуваю про всіх інших і весь час проводжу тільки з цим дівчиськом. Вона тільки на вигляд дівчина, а так пацанка-пацанкой. Діти з нашого двору її бояться. 
Час до школи. А вона й не думає їхати.

- Це найпрекрасніше літо в моєму житті, — зізнається вона мені. - Такого в мене ще не було! Мені хотілося б забрати тебе з собою. І взяти з собою ось це літо, всі ці наші дні.
Марічка кличе мене з тобою до свого міста

Ну, на жаль, це неможливо.
З нами залишається пам'ять. Пам'ять про те прекрасне літо. Про ці дні, які ми провели вдвох.
Літо – це дружба.