31. Конкурс

Літо – це сміх.
Трудовий табір. У нас там завжди були якісь конкурси. Веселі пригоди й просто було завжди весело.
Майже через кожен день у літньому таборі. Табори праці та відпочинку у якому відпочивали та працювали школярі восьмих класів та одного сьомого. У нас зазвичай так жартували – табір праці без відпочинку. Але, звичайно, насправді все це було не так.
Була спеціальна естрада відкрита. Там завжди збиралися і дивилися на виставу. Кожен загін мав придумати щось своє.
Наприклад, якось там був конкурс, що кожен загін мав приготувати якусь свою їжу і журі оцінювало всі ці їхні кулінарні таланти готувати. Звичайно мали бути представлені дівчатка. А ставити оцінки мали глядачі. До того ж з чужих класів та з чужих шкіл, щоб не було підсуджування і всього такого.

І ось звертаються до мене мої подружки з сьомого класу, з якими ми товаришуємо. І кажуть, що вони будуть готувати на конкурсі те й те і щоб я з друзями обов'язково спробував саме їх їжу. Ну і звісно ж поставив їм за знайомством найвищий бал.
Ну, звичайно, я не міг їм відмовити. По-перше, з дружби. А по-друге, бо там була моя симпатія. І звичайно, заради такої справи можна було з'їсти не те що там вони готують, а якісь сирі жаби. Хоча жаб я звичайно не їм.
Надходить вечір. Усі учасники стоять за столами на сцені. Усі готують. Усі вісім загонів. У кожного якась там своя певна страва. І на готування приділяється певний час. І дають зайвий бал тому, хто приготує швидше. Ну і звичайно, потім даються бали за смакові якості того, що там хто, приготує.
А в нас був один друг. Він дуже любив поїсти. Він завжди хотів їсти. Йому все одно, що є.
І ось дівчата розставляють свої вироби на столах і директор табору запрошує, щоб охочі підходили, куштували та виставляли свої оцінки.
Ми швиденько підходимо, щоб нас ніхто не випередив. Я своїх друзів вже звісно попередив про прохання моїх подружок.
Наперед виходить наш друг. І починає їсти без виделок, без нічого, просто руками. Мовляв, таке смачне, що він не зміг утриматися. І поки ми зрозуміли, що до чого. Він усе сам і з'їв, не дав навіть скуштувати нікому з нас 
А тим паче дівчаткам, які це все готували.
І всі кинули їсти, тільки стояли і дивилися, спостерігаючи, як він поглащає все, що там було на столі.
І тут підходить журі. А всі тарілки порожні.
Виявляється, треба було їм теж залишити.
Німа сцена.
Я ж кажу.
Літо – це весело.