26. Одеса

Літо. пляж. Море. Одеса. Дев'яності роки минулого століття. 
Ви знаєте, що таке Одеса в один із літніх днів? Наприклад пляж Лузанівка. Там не пройти, не протиснутися. Люди приїжджають займати місця напевно о шостій ранку, а то й раніше. 
Проспав і вже просто не пробитися. Якщо ти приїжджаєш в інший час, пізніше, то стелити підстилку треба буде або десь у парку біля зупинки, або напевно туди, прямо у воді. А все тому, що вільних  місць немає. 
Не знаю, як зараз, а раніше, принаймні, коли ми були дітьми, був саме такий стан. 
Люди приходили заздалегідь, займали лежаки та потім в інших, хто приходив пізніше, хто любив поспати, просили гроші, щоб їм заплатили за місце. Так вони заробляли. Я знаю багато таких ситуацій. 
І ось варто тобі тільки проспати та не зовсім вчасно з'явитися на морі, як твоє місце виявляється десь у смузі прибою. Добре, що ми діти, і нам багато місця не треба. Де впали там й місце. Якісь там курортники, що відпочивають, яким потрібні великі покривала і хто любить повалятися, полежати, тим, звичайно, прикро. А ми це море бачимо щодня.
Ми жили у центрі міста, ближче до морського вокзалу. А щоб дістатися Лузанівки потрібно було користуватися двома видами транспорту. Або їхати трамваєм, або можна було ще звичайним автобусом. Або тоді від морського вокзалу на Лузанівку ходив катер. Їхати було недовго. Але це відчуття моря, морських пригод. Що ти катаєшся по воді.
Треба було тільки вибиратися раніше. Але поки прокинемося, поснідаємо. Поки що зберемося.
Ми з товаришем висувалися на пляж неквапливо. Спочатку купували квитки та сідали на катер одними з перших і окрім нас там взагалі було не дуже багато людей. І можна було посідати будь-яке місце.
Катер виходив з акваторії порту. І звичайно все одно це було справжнє море. Там плавали величезні медузи, якісь риби. Літали чайки. І неважливо будуть там місця чи ні, але це відчуття. Вітер. Запах води. Берег видно. Але все одно це море. 
Літо – це море