25 . Друзі

Влітку життя у дворі не те що вирує, воно буянить. Ось як починається з самого ранку. Із семи, з восьми. І так і до самого вечора. А то й до ночі. А то й знову може бути навіть до ранку. Одні приходять, інші йдуть. І так нескінченно. Лавочки не бувають порожніми. Ходять та ходять. Сміються. Збираються веселі компанії. Купа друзів. Купа подруг. Тільки влітку ось такі дні.
Ти не встиг прокинутися, а тобі вже дзвонять чи кричать із вулиці.

- Виходь, виходь! Ми на тебе чекаємо! 
А це твої друзі їдуть із якихось нічних гулянь, свят, відзначень, ресторанів, кафе чи барів. І ти виходиш надвір. До себе на лавочку, щоб посидіти, послухати всі їхні веселі історії. Все, що з ними трапилося за ніч. 
Ось ви посиділи години до дев'ятої. І вони вже йдуть додому відпочивати, відсипатись, набиратися сил перед новими нічними гуляннями.
А ти не встигаєш піти додому, як тобі дзвонить на мобільний твоя подружка і кричить:

- Виходь! Я вже підходжу до твоєї хати. 
І ти виходиш. І вона вся така гарна, ошатна.

- Ось бачиш, що мені мама надіслала з Італії. - Крутиться вона перед тобою у своєму новому рожевому костюмі. 
На ній рожеві, ніжного кольору, джинси. І рожева з блискучою вишивкою футболка. Їй так гарно, так гарно. Вона сама на себе не може на дивитися. І чекає від тебе таких самих чи навіть більше, захоплених слів. 
Ви сидите поряд і ти не можеш відвести від неї очей. І вона справді прекрасна і гарна, як юна принцеса в цьому всьому своєму рожевому вбранні. І ось поволікшись собою півтори-дві години вона вирушає додому.
І тут знову дзвінок. Приходять ще якісь друзі, ще якісь подружки. І так відбувається по обіду. Так минає полудень. І ось уже сідає вечір і тут дзвонить твоя улюблена, рідна, єдина.

- Я зараз прийду. Чекай на мене. Я вже підходжу на подвір'я. 
А у дворі сидить купа дівчат. І ти знаєш, наскільки вона ревнива. І йдеш, поспішаєш швидше їй на зустріч, щоб вона тебе з усіма цими дівчатами не побачила. 
А ось і Вона у короткій джинсовій спідниці, у білій, у білосніжній футболці, яка так йде до її засмаглих рук та ніг.
І ця біла чистота добре гармоніює зі смаглявістю її рук.
І ми проводимо разом вечір. Літній теплий вечір. Десь гуляємо, відпочиваємо, а потім я проводжу її додому. 
Приходиш у двір, а там все ще веселощі. Там сидять твої друзі, сидять твої подружки. З'являються якісь нові люди. Ось хтось виходить о десятій, хтось об одинадцятій вечора. Хтось йде з роботи або з якихось побачень, гулянь. І до третьої ночі: сміх, жарти, веселощів.
Це все літо.
Літо – це друзі.