22. Десь на далекому півдні

 Машина мчить нас на південь. Ми їдемо туди, де тепло і спекотно, де ростуть виноград і багато вина. І чим ближче до місця нашого призначення, тим більше і більше ми занурюємося в життя, не яке я бачу в себе вдома. Тут зовсім інші хати. Все зовсім інакше. Інші поля. І замість звичних мені корів пасуться величезні череди баранів. І раптом я бачу, що прості селяни, люди в селі, їздять не на звичних нам конях чи там биках, а на осликах. І для мене це взагалі дико. Я вперше бачу собі таку картину. 
Там інше життя. Інші люди. А ми мчимо собі, мчимо і вікна відчинені в машині навстіж. Свіжий вітер уривається у вікно і тобі не так спекотно. І ми їдемо, їдемо, їдемо. Поки що не приїжджаємо туди, куди нам треба. Вирішуємо якісь свої справи. А потім їдемо ближче до води. 
Тому що влітку бажано, якщо є така можливість, то, звичайно, потрібно триматися ближче до води. 
І ось перед нами річка. Я перший роздягаюсь. Кидаюся у воду. Пливу, пливу і просто завмираю від побаченого. Переді мною розкинулася неймовірно широка гладь води. Начебто величезний водний простір вирішив зайняти собою всю навколишню поверхню. А десь там далеко-далеко видніються вершини засніжених гір. І для мене це просто казкова фантастична картина. 
Ось довкола мене літо. Річка. Десь там за три-п'ять метрів неймовірна широка гладь. Я навіть боюся, щиро кажучи, туди пливти. Я не знаю, що на мене там чекає. А десь там за водяною поверхнею видніються снігові шапки. Влітку побачити таке, це справді ніби побувати в якійсь країні чудес. Таке можливе лише влітку.
Нам набридає плавати й купатися і бути втрьох у цих джунглях у плавнях. Як це все називається, я досі ще не знаю. Там якісь маленькі протоки довкола нас. Якісь канали. І поряд ніякого життя. І така глуха. Справжня дика природа. І якісь птахи кричать та співають. Ми сідаємо назад на машину і їдемо до містечка, до найближчого міста.
А там вирує життя. Ходять люди. Ось зараз вечір. І у нас зазвичай у такий час все вже спати вирушають. А тут життя просто вирує. Мабуть, тому, що вдень буває спекотно. І тому життя тут відбувається лише влітку. І туди, ближче до ночі, вулиці, особливо центральна, сповнені гарно одягнених дівчат. 
І такі всі вродливі південною красою. Зовсім інші. Чорноброві та смагляві дівчата ходять вулицями одягнені красиві вбрання. Таке почуття, що вони всі якісь нареченої. Ніби ти потрапив до міста наречених. Ось ти дивишся, дивишся на всі боки. Там темно і на тлі цієї темряви йде дівчина. Уся така у білому. На ній біла сукня і це так все гармоніює з чорною ніччю і так виділяється на тлі літньої темряви, що в тебе просто нема слів. І здається, що якась королева. Біла прекрасна дама зараз ось проходить повз тебе.
Літо – це красиво!