20. На балконі

 - Приїжджайте в гості, — зателефонувала мені знайома.
Ми приїхали. А це був, як зараз пам'ятаю, спекотний серпневий день. Двоє дівчат, дві подружки, чекали нас у гості. Одна любила мого друга, а друга мені подобалася. І я ще не знав, які вона до мене відчуває.
 У кімнаті було жарко та душно. Ми пішли з моєю дівчиною на балкон. Там за балконом росли високі дерева. Вони давали хоч якусь тінь і можна було більш-менш почуватися нормально. Бо за такої погоди треба було сидіти або десь під вентилятором, або у прохолодній ванні, або десь біля річки. А краще просто у самій річці. Але всупереч спеці я все одно люблю літо.
Дівчина сіла на підлогу. Там були розкидані якісь ковдри та матраци.
- Ми тут засмагаємо, — каже вона мені. - Ось варто лише відкрити балкон. Роздягтися голими. І тебе ніхто не бачить практично. А сонечко на тебе світить і можна навіть не ходячи на пляж чи на річку отримати достатню кількість сонячних променів. І засмагнути, як слід.
- Помітно. - Оглядаю я її всю. - Он ти якась засмагла.
Вона в короткій спідниці та в майці, що облягає. У дуже короткій спідниці. З-під якої виглядають стрункі засмаглі ноги. А під маєчкою у неї майже нічого немає.
-  Ти чому без білизни? - питаю я її.
- Бо спекотно, — усміхається вона.
Раптом вона цілує тебе прямо в губи та обіймає. І таке почуття, що то був якийсь сонячний удар. Вона притискається до тебе всім своїм дівочим тілом. Ти відчуваєш все її тепло і таке якесь відчуваєш небачене блаженство від того, що ось дівчинка, яка тобі подобається, виявляє до тебе теж якісь почуття. І що все це взаємно. І вона шепоче тобі на вушко слова кохання. Визнається у чомусь. Розповідає про те, що там колись були якісь хлопчики. Але нічого такого ось, як зараз із ними не було. І вона готова бути твоєю сьогодні, завтра та завжди. 
Це все літо думаєш ти. Хіба може бути таке в іншу пору року. 
Ось цей спекотний день. Гарячі поцілунки. Гарячі обійми. І дівчисько теж спекотне і щире. По-літньому віддане тобі всіма фібрами своєї душі та свого юного дівочого тіла.