18. Мій друг А...

Спекотний серпневий полудень. Ми стоїмо з другом на зупинці та чекаємо на автобус. Звідси до нашого будинку їхати може бути бита година, плюс-мінус кілька хвилин. 
Добре, що поряд багато дерев. Вони дають чудову тінь і не так спекотно. Ми стоїмо, чекаємо на автобус, а його все немає і немає. Нам є про що поговорити й так, щоб ми особливо поспішали, то ні. Просто треба все одно якось вибиратися додому. 
І тоді мій друг пропонує. 
- А візьмімо пива на всі гроші, які ми маємо. Ті, що ми залишили, відклали на проїзд. А замість того, щоб чекати на автобус, підемо пішки? 
- Я завжди лише "за". Я люблю ходити пішки. Особливо влітку, коли все довкола зелене. Все цвіте. Іти якимись місцями, де ти ще до цього жодного разу не був. Чужий район. Невідомі тобі околиці та пам'ятки. 
І ось ми купуємо пиво. І йдемо, п'ємо на ходу. Повільно. Не поспішаючи. Говоримо. І ось якісь будинки, якийсь міст, дерева, річка. А далі якісь будови, паркани, підприємства, люди. 
Щось цвіте, росте, пахне. Там фрукти, яблука, яблучні сади. А ми все собі йдемо. Ідемо їм не поспішаючи. Одне пиво дорогою купуємо, інше. Тому що влітку часто чи не на всіх кутках продається пиво. І так приємно у спекотний полудень, коли в руках у тебе холодна пляшка. Воно освіжає. 
І ось так, просто навіть без пива, добре йти з другом. Говорити про все. Будувати якісь плани. Мріяти. 
А навколо вас літній день і ти слухаєш свого товариша, про що він там тобі розповідає. А сам дивишся очима на всі боки. Ви все помічаєте. Все вам цікаво.
-  О, клас! Ось шашлична, – каже він. - Давай колись теж відкриємо таку. Як це чудово! Пригощатимемо людей свіжим шашликом і до нього подаватимемо холодне приємне пиво.
Або проходимо повз річку.
- О, давай, тут щось там збудуємо. Добре бути господарем пляжу. Усі люди приходять та купаються. І для дітей – безплатно.
- Та це теж чудово, — відповідаєш ти і йдеш собі, йдеш і не помічаєш ні часу, ні відстані, ні спеки.
А довкола ростуть дерева. Якісь добрі люди посадили багато дерев уздовж дороги. І ось тобі й тінь. Десь там плавиться асфальт. Десь там спека заходить у вікна. 
А тобі добре і ти зовсім не помічаєш цієї спеки та поки ви йдете, ви трішечки зголодніли. І якась добра жінка продає велику величезну каструлю вареної кукурудзи. Вона гаряча. Вона не солона. Але тобі дають сіль, щоби ти сам міг посолити. І ви йдете далі. Хрустиш вареною кукурудзою. І це теж одна з ознак літа. 
Літо – це приємно. Літо – це смачно. Літо – це життя.