15. Серпокрильці

 Літо – це серпокрильці.
Ти не встиг прокинутися. Тільки, тільки розплющив очі. Дивишся на небо, а воно все чорне від птахів.
Вони кидаються, літають, як реактивні літаки туди-сюди
Літом для них настав час. І це час виводити пташенят. Влітку в них з'являється потомство. Літо — це те, заради чого вони прийшли в цей світ і народилися на світ, щоб дати шанс з'явитися іншому життю.
Сотні чорних точках мелькають небом і здається здалеку, що вони такі маленькі-маленькі. Метаються, метаються, наче десятки, сотні комарів заполонили весь небесний простір. Серпокрильці постійно у роботі, постійно у польоті. Вони не знають жодної хвилини відпочинку. Ці птахи є прикладом відчайдушної працьовитості та любові до життя.
Серпокрильці – це літо.
І чесно кажучи, для мене літо починається і закінчується саме зі серпокрильців. Як тільки вони прилітають – я розумію, що все. Тепер уже буде тепло. А варто їм тільки відлетіти у теплі края, отже літо скінчилося і на душі стає якось сумно. І ти дивишся щоранку на гору задираючи голову. Якщо ти бачиш у блакитному, в темному, без різниці якогось кольору, небі, що вони літають, значить ще літо. 
Якщо ти бачиш цих відчайдушних маленьких швидких пташок, значить йде літо. Літо 
продовжується.
Літо – це життя.
А серпокрильці провісники цього життя. І мені здається, що поки вони є в небі, то життя йде.
Люди злі й руйнують їхні гнізда. Їм зараз все важче та важче. Нема де гніздитися. Нема де вирощувати своє потомство. І ми повинні зробити все можливе, щоб ці птахи були поряд із нами завжди
Бо мені здається без них не буде й літа.
Літо – це серпокрильці.

.