7. Дівчина з табору

Там у таборі я зустрів дівчину. Точніше вона зустріла мене. Курортний роман? З ким не буває. Вона була на два роки мене молодше. Мені було шістнадцять, а їй чотирнадцять. Вона була вищою за мене. Була там за путівкою. З нею в перші ж дні познайомився хтось із моїх друзів. Її звали Аріна. Висока струнка блондинка.
Якось одного з перших днів мої друзі сказали, що йдуть на другий поверх до дівчат у гості. То була вже ніч. Весь табір спав. Так, забув сказати, що поселили нас у корпусі разом з усіма дітьми. То справді був двоповерховий корпус. Ми жили на першому поверсі. Одна палата хлопчиків. А в другій палаті жили дві наші дівчинки. Це було біля самого входу.
У кожному корпусі розміщувалося три-чотири загони.
І ось мої друзі потягли вночі мене знайомитись із цими дівчатками. Я зовсім взагалі не звертав на неї жодної уваги до цього. А після тієї ночі, де ми просто сиділи, спілкувалися, сміялися та розмовляли. Ось після цього це дівчисько почало забігати до нас чи не щодня в гості. Ми постійно зустрічалися з нею. Десь перетиналися. У їдальні вона ділилася зі мною то цукерками, то яблуками, то тістечками, то ще чимось. І така була, як мені здавалася настирлива увага з її боку. Для мене це було занадто.

Я боявся здатися смішним у очах своїх друзів. Нам по шістнадцять років. Ми такі всі "дорослі" хлопці. А тут якесь чотирнадцятирічне дівчисько. Постійно ходить, надає мені знаки уваги. Наші хлопці навіть почали з мене жартувати. Ну так, по-доброму. Мовляв, вона, що в тебе закохалася? Аріна була гарна дівчинка. Ось видно така розумна, інтелігентна, пристойна. Але це її нав'язливість. Я зовсім не сприймав її як дівчину. Ми просто з нею спілкувалися і все. А її подруги весь час на мене косилися і в нас з ними були такі розмови, наче Аріна вже моя дівчина.
Одного разу ми прийшли у кіно. А у нас там через день вечорами було кіно, а один день – танці.
І ось ми з друзями запізнилися у кіно на якийсь добрий фільм. Усі місця практично були зайняті. І раптом підіймається в залі ця дівчинка Аріна і кричить мені через увесь зал. 
- Іди сюди! Я зайняла тобі місце біля себе. 
Мені стало так соромно та незручно. Усі повернулися, скільки там було людей у ​​таборі. Всі дивилися на мене і я раптом став у центрі уваги.
Я намагався триматися від цієї дівчини якомога далі. А потім, за кілька днів, у таборі з'явилася старша дівчинка. Вона була старша за мене на два роки. Донька вихователів. І вона мені дуже сподобалася. І я став "бігати' за нею "хвостиком". Ось майже напевно така сама історія, як в Аріни зі мною. Аріна "бігала" за мною, а я "бігав" за цією дорослою дівчиною. Потім Аріна це помітила і перестала показуватись мені на очі. І ми з нею практично не перетиналися. А в результаті все склалося так, що наприкінці зміни у нас у всіх закінчилися гроші. І якось усі наші дорослі дівчата кудись зникли. Вони нас покинули.
І ось ми сидимо з моїм другом на пляжі. А це було в один з останніх днів нашого відпочинку. Поруч шашлики, пиво. І так все смачно пахне. І так хочеться. А ми вже все - на "нулі". Це останні дні. І додому писати не будеш, щоб тобі грошей вислали. І ми якраз сидимо, розмовляємо, напевно, дуже голосно. І підходить до нас ця дівчинка Аріна. А в руках у неї два шашлики та дві пляшки пива. Ну я був звичайно приголомшений. Потім я раптом зрозумів, що вона справді людина, з якою у нас щось могло бути. І ми дуже добре підходили один одному. І вона, за великим рахунком, хороша, дуже хороша людина.
І справа не в пиві та не в шашликах. А ось приємно, коли тебе хтось кохає. Просто по-справжньому. Просто за те, що ти такий є.
А та дівчинка доросла навіть не прийшла нас проводити на вокзал. Вона ще залишалася в таборі коли зміна закінчувалася.
Ми виїжджали. І мені було соромно підходити до Аріни у поїзді, коли ми вже їхали додому. Виходить якось негарно. Це не чесно. Мені було соромно.
Отака для мене ця літня історія. Висновки у тому, що треба любити тих, хто любить нас. Тому що для цих людей ми справді безцінні, і вони зроблять для нас все на світі і не пошкодують нічого, нічого. А ті, за ким ми "бігаємо", кого ми наче кохаємо не відповідають нам взаємністю. І за красивими мордочками ми забуваємо про те, що у людей є душа і серце - це найважливіше.

.