Сто днів літа

6. Літня історія

Історія ця почалася зовсім не влітку. Коли я навчався в школі та перейшов до дев'ятого класу, тоді існувала така практика, що один день на тиждень треба було вчитися на якусь професію. І ми з моїм другом та однокласником Артуром вирішили піти вчитися на електриків.
А потім, наприкінці року, виявилося, що наш вчитель, наш майстер, як нам треба було його називати, на все літо їде до дитячого табору на море. І йому там потрібні помічники.
І звичайно мені та моєму другу дуже захотілося поїхати. Я ще до цього ніколи не був у літньому таборі й, звичайно ж, гріх було упускати таку можливість. Тим паче, що їхали туди начебто, як не дітьми, а працівниками табору. Для мене це була романтика. І якісь абсолютно нові для мене пригоди. Ну ось чесно, що у п'ятнадцять чи там шістнадцять років робити три місяці у порожньому місті? І це тоді, коли майже все одно усі твої друзі роз'їхалися. Хтось у село до бабусі. Хтось кудись на морі. А хто до табору. А хтось ще десь. А тут море, друзі, свобода. Принаймні я все це так собі уявляв.

Майстер наш сказав, що вибиратиме він лише найкращих. Саме тих, хто добре навчається. А ми з моїм другом не те, щоб були відмінники, а й не самі гарні учні точно. Але чесно сказати тут все вирішилася за "блатом". Як виявилось, донька нашого майстра навчалася у моєї мами. Я попросив маму. Мама сказала майстру і проблема вирішилася практично моментально.

Все було вирішено. І все вже було домовлено.
Виявилося, що ми їдемо до табору на одну зміну. Ось не просто у першому місяці літа. А вже туди, ближче до другого. З нашої школи їхало нас четверо людей. І потім ще один хлопчик з іншої школи. Ми його зовсім не знали. Він був з іншого потоку. І дві якихось дівчатка, яких ми теж не знали. Тому що вони були з іншої школи. І в нас було семеро людей. І це називалося навчальним загоном. Нашого майстра, викладача, вчителя в одній особі у таборі дуже цінували. А все тому, що він там один замінював кілька людей. Він був одночасно: електриком, кіномеханіком, диск-жокеєм, слюсарем та ще кимось там я не знаю.
Ми коли туди їхали, то зовсім не думали про те, що там нас чекає якась робота.
Що казати? Нам було 16-15 років. І ми думали лише про море, про відпочинок, про веселі літні ночі. І так воно все виявилося насправді.
Розповідати все це дуже довго. Але для мене це все одно літо. Літня історія.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше