4. Пригоди щодня

Літо. Спекотні дні. Зранку вже тепло. А вдень взагалі неймовірно спекотно. А надвечір починає парити. І порятунок лише вночі. Та й то бувають такі спекотні ночі, до неможливості. Коли не спиться і лізуть у голову всякі думки та різні історії.

Ах, мої літні історії. Можливо, хтось чекає продовження, чим закінчилося у нас все з цієї дівчинкою з поїзда? Але я змушений вас розчарувати. На жаль, практично нічим. Одеса, по суті, велике місто. І виявилося, що ми з нею житимемо абсолютно в різних районах. Ну, тобто це неможливо далеко один від одного. Тож ні про що таке ми не домовлялися. Просто всю ніч безперервно читали один одному книжку. Ось і все. Просто випадкова попутниця. Просто літо.

Влітку пригод вистачало щодня. Варто лише згадати. Ось щороку щось нове. Коли навчалися у школі, то тоді обов'язково було всяке. То літній табір. То трудовий. То ще якісь чудові пригоди. Влітку в місті завжди було чим зайнятися. То на дачу постійно їздили. То кудись із друзями ходили. Ми робили якісь далекі походи. І обов'язково десь "промишляли". Чимось таким займалися влітку. Завжди у нас вирувало життя у дворі. І в дитинстві, і потім. Ось ще одна літня історія.

Ось варто лише згадати літній табір.
Чудовий був час. Особливо, якщо враховувати, що я був там лише один раз у житті й то вже досить дорослим підлітком. 
Так несподівано вийшло. Ніколи раніше до цього в літні табори я не їздив. Завжди з батьками відпочивав на морі. А тут просто натрапив на випадок.
Це довга історія, але я спробую якось швидко її розповісти. Азовське море. Табір. Дівчина. Дівчата. Вірні друзі. І багато-багато літа.
Як ми туди потрапили – це взагалі окрема історія.