2. Сто днів літа

Сьогодні Рудої в магазині чогось не було. Натомість була Антоніна. Така вона висока! Я не знаю скільки, 1. 78. Або 180, десь так. Струнка. У синіх, скоріше навіть блакитних джинсах. У сорочці картатій. Рожева з сірим. І в неї сірі очі. Світле довге волосся. Очі великі. На лівій руці срібна каблучка велика. На лівій руці годинник. Годинник зі стрілкою. Механічний, позолочений. Майка сіра з помаранчевим. Невеликі, але пружні молоді груди. Так і випирають у неї з-під майки. Така вона сексуальна. Чисте біле обличчя. Повні, яскраво-червоні, червоною помадою губи та яскраво-червоні нігті. Сексуальна дівчина.
Років їй на вигляд двадцять п'ять. Або може навіть менше.
Гарненька дівчинка. Хоча, звичайно, я її не знаю, як людину. Напевно, одружена. Напевно, її коханому видніше, яка вона. Така вона уся по літньому одягнена. Дивишся на неї і відчуваєш - літо прийшло. Якось це в одязі, в очах, в обличчі. Без слів відчуваєш.
Сьогодні теж зранку спекотно. Птахи співають. Людей замало. Практично вранці на вулицях нікого і немає. І порожні магазини.
Ах, Тоня, Тоня – сірі очі, великі губи.

Сто днів літа – це багато чи мало? Хто його знає? Для когось багато, а для когось треба, щоб літо тривало все життя.
Літо — це щастя та кохання. Це радість. Літо – це кохання!

Я згадую школу. Дитинство. Коли все, кінець навчання. Хай живуть канікули! А потім – свобода! А там за річками, за будинками – сади. А у тих садах: вишня, малина, ягоди, абрикоси. І ми лазили, рвали. Була справа. Була справа.
Що там ще казати. Ледь-ледь ранок і одразу на річку. Ми звідти майже і не уходили. З цих річок. Туди ходили весь час. І їздили. І пішки, пішки. Не має значення близько чи далеко. Все одно ходили, купалися, засмагали. Ну що у дворі влітку сидіти? Що робити? Підлітками весь район оминали. Весь район. Де, що росте добре  ми знали. Де який ставок. Літо є літо. Або далеко кудись на водосховище.

Коли у школі, літо таке безтурботне здається. Три місяці канікули такі довгі. І в серпні вже чекаєш, не дочекаєшся, коли ж нарешті зустрінешся зі своїми друзями. Розкажеш усім, як твоє літо минуло. Влітку у дитинстві двічі обов'язково за літо їздив на море. Скадовськ-Одеса, Одеса-Скадовськ. Море чекає, море співає. Літо, літо.

А зараз?
Сто днів літа. І знайти своє кохання, знайти своє щастя, чи можливо?

Я ще згадую її. Ту в кого закоханий був майже чотири роки поспіль. Треба було не мовчати. Треба було казати. Треба розмовляти, а не розвертатися та йти.
Піти завжди легше. А от поговорити, поспілкуватися, спробувати зрозуміти, домовитись, достукатися. На це потрібні сили, час, енергія, бажання. А іноді так не хочеться
І легше справді, взяти та піти. Легше, але чи краще, ось у чому питання?

Як каже одна моя знайома, якій уже за сорок п'ять. Мудра доросла жінка. Вона каже так: я ніколи не даю нікому другого шансу. Одного разу людина зробила погано вперше. Щось зробила не так. То й на цьому все. Але може бути вона і права, тому що, якщо зробив раз, то може зробити й вдруге

Ах, літо, літо. Щороку таке не схоже
Таке різне. Треба робити так, щоб кожен день був різним і не схожим. Було б бажання робити. І навіть не в грошах справа. Фінансових можливостях, ні.
Головне хотіти і робити, робити і хотіти.

Ах, Тоня Тоня, сірі очі, червоні губи. Нехай тобі в житті пощастить, нехай ти завжди будеш щаслива, нехай тебе люблять такою, якою ти є і за те, що ти така, а ніяка інша. Я особисто бажаю тобі щастя.