РОЗДІЛ 1

Йдучи сходами долі не озирайся назад.

- Мамо, а в богині веселки є крила, коли вона після дощу
з'являється в небесах, щоб намалювати веселку? - запитала
маленька дівчинка вона сиділа на широкому підвіконні й дивилася накілька різнокольорових ледь помітних у небес смуг, які з'явилися через  кілька різнокольорових ледь помітних у небес смуг, які з'явилися через кілька хвилин, коли небеса обрушили на весняну зелень свої дощові кубки подарувавши їм свіжість і аромат землі квітів і весни і на деревах та квітах, наче намистинки, переливалися у світлі сонячного диска чисті крапельки теплого дощику вони здавалися різнобарвними і дуже красивими і були схожі на справжні бусеньки. - А ти придивишся уважно до смужок на небі і може бути побачиш нат одній із них нашу богиню веселки - відповіла фея весни вона сиділа на красивій яскравій  кушетці поруч із донькою перед вікном, за яким, немов у рамі, цвів пишним красивим квіткою весняний сад. Маленька дівчинка здивувавшись такій відповіді широкими розкритими оченятами поглянула на дуже вродливу жінку - чудове квітково-япке вбрання, яке було з весняних квітів, - її волосся, густе й ледве з рудочкою, нагадувало промені сонечка, у якому, як на квітах та зелені, нині переливались крапельки крихітного дощику, і воно гарним клаптем лежало на її плечах, а голову її прикрашала чудова діадема, в яких природа створила всі пори року.  І тут маленька дівчинка запитала - Мамо, а можна мені прогулятися веселкою, он я бачу, що веселкова богиня вже прилетіла, і дівчинка показала пальчиком кудись вдалечінь у небо, і з надією подивилася на небо, а потім на жінку - весну - А ти не боїшся висоти? - запитала весняна богиня хоч і знала, що її маленька донька трохи боялася висоти, та й сама дівчинка знала, що мама знає про її страх висоти, але їй так хотілося прогулятися сьогодні чарівною веселкою, що вона навіть вирішила забути про свій страх і прогулятися різнокольоровою веселкою, тому відповіла чесно - Ти знаєш, мамусю, що я трохи боюся, коли так високо, але сьогодні вирішила кинути виклик своєму страху й опинитися он на тій гарній веселці, й дівчинка знову жінці показала ту веселку, на якій мріяла сьогодні побувати.

 Жінка з посмішкою згідно кивнула, простягнула до доньки руку і ніжно торкнулася її білявого, з трохи золотистим відтінком волосся, в яке було вплетене тоненьке різнокольорове стрічечка, і з сумом у голосі, але з ніжністю відповіла: "Отже, ти, моя дівчинко, сьогодні трішки підросла". Аж раптом мама і донька почули як хтось тихо постукав у віконце перед яким сиділа на широкому підвіконні дівчинка, і коли жінка і дівчинка зі здивуванням поглянули на вікно, то дуже здивувались і від побаченого на обличчях обох з'явились гарні та радісні посмішки. На одній з яскравих квіток, яка цвіла різнокольоровою клумбою в саду, що була прямо перед вікном, за яким сиділа маленька дівчинка, яку звали Іриска, побачила дуже гарну дощову крапельку - росинку - Ой мамо, дивись, це моя подружка, прийшла, зраділа дівчинка й відчинила віконце, щоб її подружка росинка сіла поряд із нею, і розчинила віконце, і до неї на долоньку одразу ж сіла чарівна Росинка. Іришка ти що це сидиш і вдома дивись яка погода чудова на вулиці - радісно сказала дівчинка росинка і махнула ручкою кудись на вулицю і додала - Дивись там веселка давай по ній здійснимо прогулянку - Можна тьотя Весна? - Звернулася до богині-Весни дівчинка - Звісно мої маленькі принцеси - відповіла та і дівчатка-подружки взявшись за ручки злетіли над квітучим маленьким садом.