Як досягти бажаного за допомогою шпагату

Серед моїх знайомих є чоловік, якого можна назвати заможною людиною. При цьому він чуйний і завжди готовий допомогти, жертвуючи своїм часом, що дуже важливо зараз, коли час - дуже дорогий ресурс.

Примітно те, що багато наших спільних знайомих відгукуються про нього з часткою заздрості, мовляв, ну а що йому, може собі дозволити, гроші є, скромно замовчуючи те, що в той час, коли вони лежать на диванах, ця людина реально працює, іноді не спить по 2 доби поспіль.

Серед успішних людей є певний принцип, назвемо його умовно «шпагат». Суть його проста, як і у фізичного «колеги», де потрібно тягнути м'яз до болю і фіксувати в такому положенні деякий час.

Наступного разу заходимо трохи далі, за межі болю, і знову фіксуємо. Через деякий час людина може спокійно сісти на шпагат.

Подібний принцип працює і в досягненні цілей. Потрібно зайти трохи далі зони комфорту, облаштуватися там, звикнути й закріпитися. Потім ці межі трохи розширити. Знову закріпити. І знову розширити.

Цей рух не є константою, його потрібно весь час активізувати. І тільки в такому разі до людини прийде справжній успіх. Надійний, стабільний і тривалий.

Однак проблема в тому, що багато людей не готові тягнути цей м'яз, не готові вийти за межі болю, затишно незатишної зони комфорту. Та ось тільки ці багато хто забуває, що максимальний розвиток відбувається в зоні дискомфорту, коли незвично і незатишно, коли потрібно мислити швидко і нестандартно. А для цього потрібні зусилля і воля. Тому дуже важливо для будь-якої людини час від часу поміщати себе в зону дискомфорту, створювати навмисно незвичну ситуацію, хоробро йти на абордаж корабля Життя.

Я знаю, багато хто зараз скептично запитає: «Ну скільки вже можна писати про цей успішний успіх? Дайте спокійно пожити».

Але суть у тому, що тренування м'язів характеру - це створення нової корисної звички. Це на все життя. Якщо її закріпити, дії відбуватимуться неусвідомлено, вже без підключення наміру. У мізках сформуються потрібні синапси, що активізуються щоразу при виникненні нестандартної ситуації.

Цей процес дуже добре показано в книзі Л. Гунеля «Бог завжди подорожує інкогніто»:

«Хочеш залишатися все життя молодим - продовжуй розвиватися, вчитися, робити відкриття, не застигай ні у звичній обстановці, ні на думці про те, що ти і так багато зробив. Це позбавляє розум гнучкості»

Позитивні звички формують вибір і подальшу долю. Це важливо, погодьтеся. Питання лише в тому, чи готові ми бути чесними перед собою, адже частіше люди брешуть, що хочуть чогось більшого або чогось іншого. Насправді хаос навколо, безнадія й туга їх цілком влаштовує. Бо для змін потрібно багато енергії та ресурсів, а для того, щоб залишити все як є, можна взагалі не ворушитися.

Але іноді сам Всесвіт бере нас за вухо і, як дитя, що нашкодило, жорстко садить на цей «шпагат», що пов'язано з запаморочливим нестерпним болем. Тому що нам було ліньки почути його боязкі сигнали і попередження, ліньки було розтягувати м'яз. Значить ось, отримайте і розпишіться. Сідайте на шпагат тоді через біль і необхідність, якщо не вистачає розуму зробити це поетапно.

Адже можна було зробити з цікавістю, легко і безболісно. Життя - це великий тренажерний зал, обирай собі тренування за силою, розумом і витримкою. Людина здатна вирости настільки, наскільки сама собі може це дозволити.

«Знаєш, можна сприймати життя як серію пасток, у які треба не потрапити, а можна - як поле для гри, де на кожному кроці чекає досвід, що збагачує тебе.»

(Л. Гунель «Бог завжди подорожує інкогніто»)

Книжка дуже незвичайна і хороша для тих, хто хоче подивитися на світ інакше. Побачити у звичному незвичне.

Зараз читаю книжку цього ж автора «І знайдеш ти скарб у собі». Дочитаю, поділюся думками з вами. Вірте, любіть, бережіть себе. І тих, хто вам дорогий.

З повагою, ваша Ріна Март. Не забудьте тицьнути кнопку «Підписатися»