Глава 3.

Джейсон довго сидів охопивши голову руками. Хлопець ніяк не міг вкласти в голові те, що сказала йому Кейт. Про те, що вона могла дізнатись про спір він здогадувався й сам. Це, за великим рахунком, рано чи пізно мало статись, про нього багато хто знав. Але зрада? Вона єдина, кому він ніколи не зраджував! Він її кохав! Але тут на пам’ять прийшов візит Аманди. Мабуть, це було в той день! Дівчина відверто запропонувала себе, а він її вигнав в грубій формі. Спенсер не звернув на це увагу, бо давно звик до такої поведінки дівчат з його кола. А його чиста й вірна Кетрін побачила цю сцену й неправильно все зрозуміла! І це призвело до викидня. Йолоп! Він мав сказати їй правду, все пояснити, переконати, що кохає її і тільки її! І все було б інакше.

• Коханий, - його плеча торкнулась Мелані, - Оголосили наш рейс, - хлопець задумливо підвів очі й довго дивився на неї.

Після Кейт в нього не було нікого серйозного. Калейдоскоп дівчат, жодна з яких не затримувалась більш ніж на три місяці. Його друзі вже перестали намагатись запам’ятовувати їх імена. Що він робить із своїм життям?

• Тримай, це квитки туди і назад, - Джейсон рішуче витягнув з внутрішнього карману куртки конверт і передав білявці, - Там ваучер на заселення в готель. Рахунок повністю оплачений. Щасливого відпочинку! – забирає свою валізу й розвертається, щоб йти.
• А ти? – здивована дівчина.
• А в мене справи!

Спенсер забирає з паркувального майданчику автівку, яку залишив там кілька годин тому та їде за знайомою адресою, де його друзі святкують Різдво. Лише за кілька годин його життя розвернулось на сто вісімдесят градусів. Ще з ранку він планував провести тиждень з Мелані в шикарному готелі на Багамських островах, а зараз його душа летіла разом із блакитноокою дівчиною над Атлантикою.

• Джейсон? – здивований Мітчел побачивши друга на порозі свого будинку в передмісті Лондона, який мав зараз бути в зовсім іншому місці, - Щось сталось?
• Впустиш? – сумно посміхається хлопець.
• Звісно! – відходить від дверей й пропускає того в середину.
• Щасливого Різдва! – вітається Спенсер з друзями, заходячи у вітальню.
• Щасливого Різдва! – цілують його дівчата.
• Що сталось? – запитує Біл, ще один їх з Мітчелом перевірений друг, чоловік Маргарет, тієї самої другої сусідки Кейт.
• Я зустрів в аеропорту Кетрін Кемпбел, - в кімнаті настає тиша.
• І як вона? – хриплим голосом порушує її Піппа.
• Ненавидить мене, - потискає плечами Джейсон.
• Є за що, - констатує Мег, а Біл торкається її плеча, намагаючись заспокоїти.
• Що ви про це знаєте? – Спенсер прямо запитує друзів.

Хлопці лише потискають плечами й розводять руками, Пенелопа голосно фиркає, а Маргарет рішуче відкидає руку свого чоловіка з свого плеча й повертається до Джейсона.

• Коли вона поїхала, залишивши нам лише записку, яку ми тобі показували, - починає вона, - Ми довго намагались до неї дотелефонуватись. Кілька тижнів вона не відповідала, а потім, нарешті, взяла слухавку, сказала, що їй довелось поїхати додому через сімейні справи й навідріз відмовилась говорити про тебе.
• Ви спілкувались з нею всі ці роки? – хлопець проходить до бару й наливає собі віскі в склянку.
• Так, - подає голос господиня будинку.
• Вона говорила вам, що втратила дитину? – запитує Спенсер після великого ковтка.
• Ні! – відповідає Мег, - Кейт погодилась продовжувати нашу дружбу лише за умови, що ми ніколи не будемо говорити про тебе й про те, що тоді сталось!
• О Господи! - опускається в крісло Піппа, - Тепер я все зрозуміла!
• Що? – запитує її чоловік, Мітчел.
• Коли ти пішов від мене, - підводить очі на нього дівчина, а він зітхає й хитає головою, - Я не про це! – роздратовано перериває думки коханого, - Я тоді поїхала з Англії на деякий час. Я була у Кетрін, в Нью-Йорку. Вона підтримувала й активно розважала мене. Була весела й життєрадісна, заряджала оптимізмом. Така як завжди, - сумно посміхнулась господиня.
• А що ж ти зрозуміла? – перепитує дружину Мітчел.
• Одного дня її кузина запросила нас на хрестини своєї новонародженої доньки, - продовжує Піппа, - Кейт намагалась посміхатись, але поступово її посмішка згасала, а потім вона кудись зникла з вечірки. Ми з Майком довго шукали її тоді. Кетрін прийшла додому лише зранку з червоними від сліз очима, нічого не пояснюючи пішла на роботу, а ввечері повернулась така, як завжди. Я тоді не наважилась ставити їй запитання, а тепер все зрозуміла, - обводить поглядом друзів і зупиняється на Джейсоні.
• Ясно, - киває головою той, - Вона заміжня? – ставить наступне болісне запитання, а дівчата обмінюються поглядами.
• Так, - відповідає Мег.
• Давно?
• Півтора роки, - уточнює дівчина.
• Майкл, її чоловік, військовий капітан, служить в якомусь спецпідрозділі збройних сил Сполучених штатів, - додає Піппа, - Вони знайомі з дитинства і дуже чудова пара.
• Звідки ти знаєш? – дивується Мітчел.
• Вперше я побачила його, коли була в Нью-Йорку, але тоді ще між ними нічого не було, - відповідає дівчина чоловіку, - Принаймні, мені так здалось, - потискає плечами, - А потім, пам’ятаєте, цього літа ми з Мег відпочивали на Карибах? – дивиться вона на хлопців, - Але з нами була Кейт, а Майкл прилітав до нас на кілька днів.
• Чому ви не говорили про це? – дивується Спенсер.
• Ми пам’ятаємо, що з тобою тоді було, - пояснює Маргарет, - І не хотіли тебе хвилювати.
• Дякую за турботу! – іронізує хлопець, який всі ці роки намагався не згадувати той свій зрив і дев’ять місяців в наркологічній клініці після нього.
• Пригальмуй, Джейсон, - підходить до нього Біл.
• Дайте мені її адресу, - вимагає Спенсер.
• Навіщо тобі це? – заперечує Піппа, - Вона щасливо заміжня!
• Я маю все їй пояснити й попросити пробачення! – пояснює Джейсон.
• А їй це потрібне? – запитує Мег.
• Потрібне!
• Чому ти такий впевнений? – дивується господиня.
• Їй було боляче! Розумієте? – обводить поглядом друзів, - Коли вона сьогодні мені це говорила, їй було боляче. Вона ледве не плакала! Їй потрібні пояснення. Кетрін має знати всю правду!
• Добре, - здається Мег, - Вона зараз живе в Вашингтоні та працює в Федеральній резервній системі, - дівчина пише адресу й номер телефону на аркуші з блокноту.
• Я завжди був впевнений, що Кейт зробить блискучу кар’єру, - сумно посміхається Спенсер, - Вона так само розумна, як і красива.