Глава 1.

24 грудня приблизно о 17-й Кейт повільно йшла по залу очікування аеропорту Хітроу, шукаючи вільне місце. «Ненавиджу Англію!» - вкотре подумала дівчина, - «Ну чого ще можна було очікувати від цієї країни?!». Нарешті вона знайшла ніким не зайняте крісло і, наскільки це було можливо, зручно вмостилась. Трохи подумала та дістала ноутбук із валізи, поставила його собі на коліна й спробувала передивитись останні звіти по своєму підрозділу. Кетрін працювала начальником аналітичного відділу одного з департаментів Федеральної резервної системи Сполучених штатів і в Британію приїхала у відрядження на нараду аналітиків-фінансистів з усього світу. Зараз вона мала вже летіти над Атлантикою додому, але примхлива погода змінила її плани. За вікнами падав густий лапатий сніг і техніка не встигала розчищати злітні смуги, тому тисячі туристів зараз скупчились в залах очікування. Хтось не хотів втрачати дух Різдва й влаштував святкову вечерю прямо в буфетах аеропорту. Хтось співав різдвяні гімни й фотографувався біля куцої ялинки в кутку. А хтось, як і вона, сумно дивився в екран ноутбука.

Дівчина намагалась збагнути цифри в таблиці, але пам’ять наполегливо повертала її в події десятирічної давнини, коли її, єдину доньку поліцейського та медсестри, повну стипендіатку Нью-Йоркського університету після першого курсу за високі досягнення в навчанні направили по обміну на економічний факультет Оксфордського університету. Кейт тоді не вірила в свою вдачу! В одному з найкращих університетів Британії вона повністю віддалась заняттям й лише вечорами дозволяла собі відволікатись на роботу в кафе в невеличкому містечку поблизу кампусу, щоб мати гроші на життя, бо батьки не могли їй особливо фінансово допомагати. Все йшло добре: вона, не зважаючи на різницю в соціальному статусі й загалом в інтересах, добре спілкувалась із своїми однокурсниками й сусідками по гуртожитку. Вперше в житті в неї з’явились справжні подруги, адже до цього вона дружила лише з хлопцями. Точніше з одним – Майклом О’Нілом, своїм сусідом, однокласником і сином друзів її батьків. Маргарет і Пенелопа були із заможних сімей, тому не особливо вкладались в навчання, а весь свій час присвячували студентським розвагам.

А потім, раптом, на Кетрін звернув увагу один з місцевих мажорів-ловеласів, Джейсон Спенсер, який вчився вже на останньому курсі й був зіркою університетської команди з поло. Спочатку дівчина не звернула на це увагу. Так склалось, що в неї ще жодного разу не було роману з хлопцем. Ні, не тому що вона потвора, просто всі навколо вважали їх з Майком парою і не наважувались до неї залицятись. Два метри зросту й добре розвинена мускулатура були вагомим аргументом проти! Тому, коли Джейсон зупинився біля неї й спробував розпочати розмову, вона лише здивовано подивилась на хлопця, подумала, що щось неправильно зрозуміла й пішла в своїх справах далі. Потім, коли він почав приходити в кафе в її зміни й сідати за її столики, вона його ввічливо попросила дати їй спокій і, здавалось, Спенсер її послухав. Але за тиждень дівчину викликав професор Пірс й попросив підтягнути з міжнародного права його студента-дипломника містера Джейсона Спенсера. Відмовити викладачу Кейт не могла, тож довелось написати хлопцю й призначити зустріч в бібліотеці. Дівчина сумно посміхнулась. Якби вона знала чим це обернеться, вона б повернулась в Нью-Йорк в той же день? Зовсім не факт!

Молоді люди почали зустрічатись для занять двічі на тиждень в університетській бібліотеці. З подивом для себе, Кетрін зрозуміла, що Джейсон дуже розумний й ці заняття йому були зовсім не потрібні, але відмовитись від них вона вже не могла. Дівчина закохалась. Шалено і без залишку. Й Спенсер, здавалось, відповідав їй взаємністю. Поступово їх зустрічі вийшли за рамки бібліотеки й занять з права. Хлопець запрошував її  на романтичні побачення, кожного разу вигадуючи щось нове: екскурсії по околицях, катання на конях або велосипедах, вистави місцевого театру, парк атракціонів. Дарував милі дрібнички, які вона, разом із квитками з відвіданих ними місць й листівками від нього, складала в спеціально придбану для цього різьблену скриньку. А потім він став її першим чоловіком. Це сталось саме в ніч на Різдво. Кейт не змогла полетіти на свято додому, адже переліт був досить дорогим, а Джейсон залишився в кампусі заради неї. Він встановив малесеньку, але справжню ялинку в її опустілій кімнаті в гуртожитку, адже подруги роз’їхались по домівках, приніс штучний комин, розстелив ведмежу шкіру перед ним й влаштував романтичну вечерю, яка переросла в спільний сніданок. Це було незабутньо!

А за кілька тижнів дівчина зранку почувалась зле, її нудило, але Кетрін все ж вперто пішла на пари. І це була велика помилка! Вона ледве дочекалась кінця лекції, щоб вибігти в туалет. Брюнетка зачинилась в кабінці й довго була там, не наважуючись вийти, бо нудота не проходила і вона вже серйозно замислювалась над терміновим візитом до лікаря, як раптом вона почула голоси своїх подруг, які, мабуть, зайшли в приміщення.

• Мені хочеться просто прибити цього Спенсера! – сердито говорила Мег.
• А я не можу дивитись в очі Кейт! – в тон їй відповідала Піппа.
• Мерзотник! – продовжувала обурюватись перша.
• Що буде, коли вона дізнається? – переживали дівчата за неї, а американка не могла збагнути чому вони такі сердиті на її хлопця і про що вона має дізнатись.
• Сьогодні Мітчел має оголосити результати спору, - миє руки Маргарет, - Бовдур!
• Я вмовляла його відмовитись від їх договору, але він не погодився, - засмучена Піппа впертістю свого хлопця й водночас друга Спенсера, - Сподіваюсь, що Джейсон вб’ється на тому клятому «Порші»! – з пересердя топає ногою.
• Вони просто йолопи! Поспорити на дівчину? – обурюється Мег, - Може їй все ж сказати?
• А ти зможеш? – голоси сусідок віддаляються, а Кетрін все ще не може зрозуміти, про що говорили дівчата.