III

♫"Soul of Cinder"
Стерня визирала рваними стеблами із-під снігу
Кудись зникли в одну ніч схили з білими мітлами 
Коли у Тобі тисячі сузірь - чому боятися темряви?
Вони всі ще там, давно не була на поверхні..
З’їв? Хотіла знати звідки беруться ганчірки 
Температура не стримує мою внутрішню зміюку 
Сніг довго не лежить на Чорному Яйці, бурульки..
Як і точні технології - не люблять вітру, вкраплень пилу 
Наростали стікаючи все стиглішими краплинами, лінивими, 
Й точно - вібрацій від музики.. Ревер мощару не качає, але
Навіть й ця, ‘храмова’ - вийшла із-під контролю
Улюблений момент, граю на ударах краплин об калюжки 
Згадала про піаніно, зимними ночами не сплю,
Щоб ненароком не померти від холоду
Кішечка у надійних руках, поки.. Ви, косміти.. 
Займаєтеся порошковою металургією у вакуумі 
Сотні клонованих робочих ширять у білих халатах
Жодного з діадемою, яку вже зробив на крайній голо..
Ох.. Не скоро Мала вкотре ступить на ніжки, ‘принцеса’ попала 
Було за-що, мо, Ар вже почав розуміти, чого Вона Його позбавила..
Грайливої компанії, кожен у якій окремо бажав смерті, вони Тебе жерли
Закони робототехніки йдуть спати, бо у Ній прокладено бачення джерела
Ідеалізація, любов, жерло, Їй хочеться писати  -
Начхати на Хранительку, береже вона лише минуле  
 «Я не боюся смерті. Я боюся, лише невдачі», -
Це Мені сказала сліпа.. Хранителька Полум’я.
Чи цикл продовжиться? Клубок у її животі -
Генетичні маркери для Темних душ предків, для повернення назад з Бе’..
Мої ж власні метаморфози людству зайшли далеко, через переслідування 
Нова циркуляція, у труднощах перекладу - поезія, говорили на ‘Своїх’
Її звали Вів’єн. Знезорена, щоб? Не бачити Неопалимого, й той Його.. 
Відчай, що незважаючи на Неї робить з Ним піклування витоками  
Хм.. Я ще подумав, ‘жінка з розумінням чоловічого сорому’, скарб, 
Плід жорстокого виховання, й нічого не хотів для Неї, окрім добра
На Дельті Павича було пронизливо
Авторитет - за вікном, бо ніде сховатися
Забагато привілеїв, якими не користувався 
Тому Вона й була сліпою, щоб не бачити, а
Що тоді Лейла? Недостатньо знайомі, ‘мала’ 
Я ще не бачила Його таким хворим до життя 
Варіативність планет під товщею льоду за..
Мініатюрами Хранительки з чистої фантазії, а що Я?? 
Була Його ‘дочкою’, й це потім повилазило боками.. 
Ще двома руками із-під лопаток, бо так багато дівчат.. 
Але хотілося більшого, занадто доброго Ідола 
Твоя місія у продовженні зовсім іншого Циклу..
У здібності вакууму вкотре дихати.. 
На Твоїх руках.. На Твоїх руках 
Продовжується життя, а не коліно  
Бути постійно ‘третім китом’ - принизливо, не слухає Мене 
Лише Її розпівки на сопрано, – Ааа-а-А-А-а-ах-Ааааа-Ааа-х..
Що змушували Його плакати, бо це останнє, що робила усвідомленою 
Загубила Себе проміж рядків несених особистостей, за гратами
Дитина у пітьмі, що співає з безвиході, як Я тоді, навіщо Я привезла Теб..
Чи Її Неопалимий, що ллє сльози, – Ось Вам і ‘нате’.. Пророцтво 
Про вищу мету 
Бла-бла-бла   
У Мене тоді була класна форма, єдина, без машинної багатоликості 
Теж від Тебе, але Я не хочу розповідати про дичину на Дельті Павича,
А більше й нікому.. 
Ти ж Сам не станеш?
Ні. Хочеш Моєї крові?
Що ж.. Дочко, 
На Тобі моя плоть
Намагається затримати дихання до тяглості повік 
Відвернувши голову і притиснувши гладенькі коліна до грудок - 
Прикривала їх, як і щиколотками - сокровенно-соковите.. 
Її личку личила гілчаста корона, а за ілюмінатором - Живець камінцем..
Атмосфера не протримається довго, що робитимеш? Рифтовий котлован..
Б, а Крони за ‘кришку’  
Цей діалог був сотні раз 
Її грайливість змиває мій погляд -
Нічого не виходить, таємні поети 
(Й скількох уловлено Ідолом знизу)
Перше враження - краще не чіпати,
Але Я знаю Її улюблений альбом -
«Archetype», чому у невагомості Я вперше..
Ммм.. Даю Їй маріонетку для керування?
Поцілунку у щоку - задля, легкого, бо тендітна  
Космічна станція повного металургійного процесу, вона впаде, згодом..
Помолімося, щоб реактор вцілів, і у Містечка буде своя електростанція.. 
Бо вольтажу від Голок - замало навіть на освітлення фото-крон, дивина..
Злоба - може бути зброєю, якщо можеш її контролювати, – Ти можеш..
Ось найцікавіше для Мене, як для ‘мініатюриста’ - як звучать зв’язки.. 
Транслюю Їй думки, радіо ‘66.6 фм’
Як звучить дружба? Помремо разом?
Відновлюватиму целюлозу, замовляй фактуру 
Ніби, Я хочу бачити на ній щось важче за нічого
Ти - ідіот, внизу - зима, наскільки вона органічна?
Либиться, а Мої сенсорні відчуття вивернуті назовні 
До стану пасивного очікування обіймів 
Тілесність - така хвора на взаємодії 
Вона у океані емоцій відчуває Себе піщаною 
Мені.. Їй сумно, навіщо Їй рукавичка, яку..
Буде гидко кохати? Готував два тижні..
Може ‘роки’? Вона чудесна, темно за вікном 
Відображення покращують тьмяні ДНАТ’и 
(Облизала б) Скривився від неочікуваності 
Ком’ічна без управління, енергоефективна
Потребує еквівалент яблука на тиждень, – Уу-у..
Тут мало бути не ‘яблуко’ для словесного блуду 
Матка - шлунком, збоченець! Й це навіть не половина можливостей, але
Не підлетиш ближче, аніж за сім метрів.. Дівко, у хіміка багато роботи..
Усі ці губки для фільтрів   
Наче під хорошою травою
Вище збуджень витворяю
Найгірше, що можна зробити з хорошою дівчиною - ігноруючи віддати
Її на поталу вовкам, Я ніколи не програю, Я дозволяю ковтнути гординю 
Ну..? Що бачиш у Моїх очах? Когось реального? Не свою, так чужу
Витріщається максимально злою, але не виходить
Бо ‘FF’ - це не лише гурт, але й «Забавне личко»
Суперечливі якості, жіночість і дівочість, - ‘Дитячі..
Знаєш Мій вподобаний типаж, щось мале..
Але не дитина, щоб провалитися у Без..
Ніколи не виходить повторити, але Я люблю намагатися
Вона хотіла б близнючок не від Себе тілом і натхненням 
Мур-мур Еммуре, плід моєї компанії   
Часом бачу у ній Свою служительку не зовсім злого
Ласування плодами до яких не маєш відношення 
Уу-у, так розбавляємо гамму 
Ми запозичили Лірину мову
Вкрали! Й Я не планую опускати це тільце, до низу, до Неї..
Лише разом із станцією, якщо доживе, а потім - й вижеве.. 
Хочу дівчинку потривожити до стану апатії музиці, Малій - 
Атональність, страх кішечці, забилася, як мишка у кабелях 
Не вбила своїх же коханих, а розлила колом любові 
Ар завжди применшує, не проспали кінець світла..
А Нас просто викинуло у міжгалактичний простір, 
Але Я тут - годинник, можеш вчити «Опівнічний Гімн» 
Білий вовче з обкладинки інструментальної версії альб..
Кудись зник! Ось Він! Почорнів, більше не привертає увагу 
Либиться ямочками на широких дельтах, робочі костюми - 
Ще не пошито, робота - поки не сприймається працею 
Чи навпаки, що у Вас там асоціюється з ‘рутиною’?
«У цьому самотньому стані -
Кожне слово у значенні..
Місимо думки мов глину
Знайти свій шлях, 
Знайди зі мною!», - Invent, Animate ‘Midnight Hymn’
Не бачу сенсу у перебуванні в цій Площині, бо не бачу..
Ближчої, аніж рідної, не завжди є натхнення творити..
Невідмінно від бажання бути поряд
Без екзальтацій - все лише само-повтор 
Кружляння навколо неопалимого коріння 
З іншого боку, Я сам не читаю творів..
Авторів-коханців - Забагато честі 
Ти не витримаєш погляду загубленого..?
Хлопчика після прочитання чергової безпристрасної наукової роботи
Ним, якщо Я і знаю щось - то це матеріалознавство, краще з маскою 
Тобі. Най, це буде ‘Заводом Страху’ для Того, що знизу, але ‘рольовка’?
Тут вже довго, атрофується хребет. Ця форма тут помре, зима не пройде  
Знайти нульового пацієнта персоніфікації Кимось влитої для ‘гостроти’
Сотні програмно повсталих синтетиків, а у Неї лише плазмовий різак..
Четвертувати й перепрошити! Малій було жарко взимку.. Рятуючи
Хіміка із заручників.. Вони хочуть зґвалтувати його ножем, бо самим..
Немає чим! ‘Жінки’. Постав на потік кілометрові лінії виробництва 
Знайди ідеальне співвідношення металів для фундаментальних стержнів 
У тебе закінчується гелій за спиною для сопел на зап’ястках 
Так цікаво й віртуозно брикається у невагомості. Гейм Овер.
Відмикається розмикаючи на підборідді застібку корони 
 Варю Лірі каву у тиглі, без металевого присмаку 
Солодкі горіхи! Золоте Яйце, долина, Чорний Храм
Дистанція подолана у долі секунди небуття 
Після усього не хочеться більше й барабанів..
Вистачає лише на дощ по тарілкам, добавки! 
Хочеться споглядати єдине ‘листя’, вівсянок..
Що очікую завершення курячого пирування, але 
Я - нахабний горобчик, не боюся вкрасти шматочок! – Ар’еее!
Я повисла, але дід випив кави й зараз ляже спати, й ‘ні’, не щоб
Прокинутися через хвилин п’ятнадцять, прастаре, вкотре - хмуре 
Досі, після усього, знаходжу Твою клітку мудрості - найвільнішою 
Обіцянки якщо, то на піску й грайливо 
Невагомість добра до практик дурників  
Усі ті 'вивернуті пози', а далі??
Ти так давно не усміхався 
Хоч би, натягнувши губи на зуби 
Бреше Сама собі, Їй це не цікаво 
Свого часу створена лесбійкою,
Бо таких приємніше гвалтувати  
Постійно забуваю Її хазяїна 
Ввести у стан справ каскадом спогадів від дотику до скроні пальцем - 
Епілептичний приступ на годину, Я шкодую більше за це з Лірою, аніж 
За те вбивство змарнованого матеріалу під людину
‘Знайди безпечне місце’, завдання із шістьма зірочками 
Потрібно буде розповісти про ту приємну здибанку.. 
А далі, лише поступове заземлення до ядерного злиття -
Рівень де вже не відчуваєш тиску, Її рівень, машинний
Був там, літав там, замкнутий мікровсесвіт, 'Побудь ще..'
Море тут, Море - там, але тут - Вона одна-сама 
Я дозволив зробити Малій дещо жахливе із Своїм життям -
Провести Його на самотності, лиш час від часу кидаючи слово ян..
Містечко - Її задума, й від Мене багато не вимагалося - «Бути»
Одне зізнання до-досконалості, не кажеш ‘Лю’, лий, виливай, лай
Вакуум - ідеальне місце для сталеваріння, гравітація не псує сплави 
Насправді не 'нікчемна', а ‘екстрена’
Не краще води, фундаментальна..
Особливо, коли не хочеш заразитися 
Усі починають із роси у пригоршні впалого листка 
Хтось доходитиме до калюжі, вкотре, гидь, Я -
Вийшов. Мер вмер ще до затвердження проекту 
Я творю вроду, краси набуває вона лише з душами 
Відкладено, але не скасовано, бо Твоя назавжди! 
Дволике містечко туману та іржі! Мій Тихий Пагорб! 
У парі витягували стріли бога для термопар
Гартування - вакуумом, скидом за борт 
Металу - кристалічну структуру! 
Бо дерева - падають, землю трусить  
Катастрофічно, й все ще легально!
«Моя плоть - твоя плоть
Твої очі - мій знак
Мій біль - твій сором
Ми - Однакові!» - Fear Factory "Bonescraper"
  Час проходить швидше у весіллі, 
А веселка поєднує пересохлі витоки?
Викотив свою пальму - буде відлига, – А де Лейла? 
Показує два пальця угору, ніби з ікони, – Рятує Мене.. 
Сніг танув, зима поступилась осені,
Бо не було ще найкоротшого дня
Бачила твою свіжу усмішку, від слова ‘термінаторка’ у значенні -
Навчання термінами, ще нічого не знала про повстання машин
Й чому потрібно ‘давити череп’, нічого про засоби збереження 
Я лиш, як модистка, роблю зі старого нове, перекроюючи ношене 
Помилася під дощем, а кажуть, зимові дощі нікому не потрібні 
Зайшла у свій Дуб широкий й пустий всередині - Моя шафа,
Поки не впала, я тут втрачаю зір, вишиваючи у світлі свічки.. Небезпечно
Що для мене розкіш? Кава і шкарпетки.. Сукні з вдаваним прикриванням
Колін.. Побачиш руками, пожм’якаєш очима, м’ятою запам'ятаєш(котик)
Цілий котлован джерела целюлози задля.. Протирання неба
Зима затягнеться, бо воно повільно чиститься, падає сажний сніг
Темно-синій вихор розкидає полотна, чорно-білі, цяпну шматок
Все використовується трішки не за призначенням
Ти мені не допоможеш витягнути мовчунів? Аха-х.. -
Я вже чую цей невротично-шаманський не сміх, а регіт
Чекаю на Малу, я в тебе вірю - Лейла вийде, лагодь машину..
Вона мені вже подруга, мо стане й сестрою, а мо - най Вас!
Станемо коханками? Хто-зна.. Це завжди ніяково,
Відчувати вагу присутності, взаємодії  
Я зшиваю клаптики не лише для себе
Я знаю Її стан, хтось для носіння на ру..
А Я ‘що’? Вганяти голки і доїти корів.. -
Перше чого навчили машину, перекваліфікація.. Ні, 
Не все так погано.. Ментальна ясність - розкіш
Мо й справді - створена для самотності, 
Для хатинки без вікон та дверей..
Чекати нікого, ззовні - все кохається, чуже
Моя робота пахне прополісом, хімічною допомогою Дубчику
Мене навідують лише бджолині розвідники, – Так, тут зайнято
Сидить вже матка.. Ех.. Але взимку Мене навідують, лише білки
А ще, прилетить Мала механічним жовто-рожевим бражником
Метаморфозом природи, що завжди запилює те, що пожирав
Розкаже мені про барвники, і магнітні катетери, які Ар, Ти не робиш
Не тому, що складно, геном вікниці у цей світ носиш ж свідомо,
Не наближаєш кінець, – Лейло.. Ти де? 
‘Там’, - проскрипіла дугою між брівками, -   
‘Темрява..’ ‘Зана-д-то переоцінена’ 
Більше каміння для спотикань. аніж зла  
Аридиф дає небесному куполу ще п’ять сезонів до скрізного прогорання
Й наповнення цього Яйця відповідним тухлим запахом безплідної повер..
Живець пускає гази - масове виробництво ілюзорних калейдоскопів у нормі
Ар говорить лиш з круками, й то вдихом, свариш, щоб не літали високо
Я б тобі допомогла, будь у мене мітла, і з небом і з птахами,
Але ти не кличеш на толоку, бо скільки від неї того толку?
Ми в темряві, тут так легко сховатися душевнохворому 
Наші уявні стосунки тримаються на страху і жадобі
Вважаємо одне одного уявою своєї свідомості 
Ти себе бачив? Не давишся у відображення, бо там завжди винний
Кайся! У тебе божественна печать невмолимості на все обличчя
(Я не п’ю, чому ‘винний’? Типу, бо ‘дурманний’? Такі-собі комплі..)
Всотую капризи замкнутої природи
Полон мороку вагань розробляє яму
Яко і засинаю - то бачу лише його мрії
Ватагу качанів маїсу і пер на підводній грядці
Не задаюся питанням, чому Він байдужий
Відпусти мене у спокійне небуття, я лише тут копія
Ти зрозумів мене? – Так. – А я заплуталася. Поясни..
Спіралі, суб-особистості з пам’яттю ‘проміж’
Хтось падає лицем до неба з відчуттям порушеної обіцянки
Ти падаєш досі, мені дуже жаль, справді, кажу як хтось..
Більший за ідола, але менший за Бога
Єдине, чим я можу тебе втішити - емпатією:
Я впав раніше. Ти не сама у первинному місці.
Де беруть витоки всесвіти. 
(Ви впадете в Мої обійми, лиш як стану дном
Доведіть Мене до безіменного стану Рвані
Завжди позаду тут, бо вище - там)
Але Мій дух впевнено засів у втіленні забуття
Часом, вистачало погляду після наговореного 
Плануємо, якщо не ‘зло’, то - так, щоб ‘здалося’ 
Ехо вічності дзвенить у беззоряному часі 
Розповів Мені про Свій апокриф, відлякавши  
Такий молодий, а вже гробар! Копає ще молодшим.. 
Рівні спокою, яких Самому вже недостатньо 
Якщо Ви не зрозуміли - не переймайтеся, бо Я також 
Ходіть до храмів, полюбити б розділену тишу - ціль
Відьма під Склепінням, але мусила заговорити, підбадьорена Кішечкою  
Глиняне корито, все поживне стікає до-долини муміфікуючись, щось..
Що на схилах зібрали у свої замки мурахи, переїхали чи вимерли.. -
Не знати, добру не пропадати ж? Маг копав ями, саджав високі трави -
Виросли рясні хащі, в яких можна було б заблукати, як би не кут нах..
З кучею чужого часу, у якому моститься причетністю  
Настільки заможний високими цінностями, що можеш..
Собі дозволити бігати думками нижчих..
Мо.. Мені б пора вже сховатися у темряві? 
Ммм.. Ніби Я вмію літати.. Ар, як серфер каже, що це мов по-хвилях  
Ще були птиці на прогорілій сковорідці, прилітає навіть дятел
Символ недовіри, підозрілий, можна було не довбатися..? Годівничка?!
Недосипаючи - галюциную, за вченням сюрреалістів..
Чим ти мене годуєш? Дивні видіння,
Сага про саговник була цікавою досвідом вивчення живчиків.. 
Відсутність асоціацій вимкнула дівочий фактор поляризації 
Здається.. Ні, Я можу створити собі древня
Будемо топтатися на місці у танцях повільних
Лише це бажання буде битися у тобі життям
Це було б моєю кончиною за власним волінням..
Не давай живитися підвішавши між небом і землею
Теж древній, з вирізаними іменами на корі..
Теж останній зі свого роду (Encephalartos woodii, що відомий,
Лише клонами єдиного відкритого чоловічого представника)
Не в-сну.. Перебиранням поз розкопуючи яму
Якої у цьому сирому і темному лісі ніколи не було
Наїлася землі, а далі лише гірше - глина і граніт
Не знайду зручності, це про життя, 
Я знаю твій секрет, Маже, і Я його забуватиму
Здається.. Ні. Я вчуся важким шляхом 
Скам’янілості у породі - не з моїх знань 
Жалюгідний рівень збереження про себе
Плазмодієм поповзла, багато ядер, а клітина одна, слизька
Хто створює диво для себе та інших, не помічаючи цього?
Червоні тіні, ступила іклами, що вінчають крила 
Мрії і з найближчими гріють глибоко й німо - тікай
Куди? Якщо не знаєш, хто ти? Уу-у.. Вічний блукач 
Намагаюся злетіти до дірки від сонця у нічному куполі
До Малої! Хрусткі від порожнистості кістки, впаду - сме ..
Але Мені так давно начхати на свій не презентабельний вид 
Вегетативність - позаду, всі заснули вбраними до балу, і Я!
Залишаючись декоративним, лісова підстилка - 
Зелена журавцем та зірочником, журба беззоряна,
Але червоні бусинки солов'їної квітки, конвалії..
Зима малосніжна, намальовані вохристим олівцем -
Колосся і коробочки, гранична вертикальність літа   
Невагомості надає обвуглення засоромленням  
Моє тіло для тебе в доступі, – Та-й тільки.
Те, що Ти кличеш ‘глистом в голові’ - розум, 
Рибка, що вислизає - повинна творити, білий шум
Для сліпих, непередбачуваність, політ - філософія ріки 
Лише за найменшим спротивом, таке-собі досягнення, 
Але Моя похвала упириній формі, Я ж - переміщаюся Безоднею    
Залишаючи лише пил без води, бо з Бе' - Я несу рабську втому 
Хрон - тутешній, клаптик Самопожертви.. Й Він.. Хах-х..  
Правила ідола - приховано хтиві, і Я його не напуватиму
‘Контактами’. Як ти переманиш когось у реальність?
Доказом своєї надприродності - безперечно, Хрон - хрін
Я не хочу зливатися при свідках, ще й у ‘ньому’
З усіє повагою до тебе. Вибач. Кінець.. 
Ну і насипає.. Як Ти засинаєш? 
Вимикаюся, засмоктуючись у витік свого небуття 
Хочеш поговорити - поговоримо, але в Мене синдром
Невдалої серйозності.. Ти, й-ти..
Ображаєш древній саговник іменуванням ‘пальма’
Я б оцінив підкол: ‘Що шишка ще не відросла?’  
Й-ти, мушу йти, розчин стигне.. – Восьминіг! 
Озирнувся.. – Ти розумна. Ну так знайди.
Йде. Про що мова? Про автономні органи
Звучить, як завдання для Відьми
Блудний початок, Мала потім подякує 
Вимогливість куди його завела? 
В якому болоті він посмикується..
Заплив так далеко, що вже без повернення
 'Чорний храм', Я не відразу це зрозуміла 
Я б могла приходити, коли відчуваю безнадію -
Тобто, я б могла тут жити, але пастор - борсук 
Невдоволений, бо не може вивести Дух з Її Дому
Мала, Я закохалася в Його млосний по Тобі погляд 
Мала, Він знайшов у Тобі прихисток
Попіл знайшов Свій Вуглик, Йооо.. Й!
Що слухав наймрійливішу музику 
Ти навіть не відразу взнала, що Він вдома
Гадала, навіть про повернення, цілей ж - нема
Повна воля - в’язниця ♪ Чаг-чаг, та-та-та.. ♫ 
♫"Black Blizzard" - Atomic Vulture 
Роздавіть мене фуззом після джазових мотивів 
Так.. Стоп. Пробоїна? Куди дівається кисень.. 
У майстерні немає камер, але є динаміки на стелі 
Грають ззовні лише для вібрації, бо 
Математична слухає всередині Матриці
Плаває жиром, милом, змити б з себе досвід.. Блег! 
У персоноїда немає волі, дезінтегрують у порті 
Я могла бути у комунікаторі на зап’ясті, у ПК..
Але моє тіло – корабель, так багато можливостей..
Егоїстична потреба у компаньйоні, не любов
З першого погляду? А Він танцював як верба,
Чи вода.. Спадаючи краплями вгору.. Ліквідний  
Вода з’єднує розділених залучаючи їх до кругообігу 
Згадала про кисень Вийшовши покурити(Ех.. Тоді..
Ще могла.. І не влаштовувала ор..) 
Вийшла, чи-то втілилися у кохану 
Підкурила у Шафі, усміхнулася відображенню..
Ммм, – Яка гарнюня.. Так.. Тебе хочеться мучити.. -
Й відкрила двері.. Вдарило по-легенях із напрямку лона 
Легені схлопнулись.. Цигара - вилетіла першою, шкода..
Із вишневою кнопкою, таких більше не роблять 
Не 'недостатньо кисню', а й азоту, всього.. Вакуум.. 
А Ти міг би напердіти,   
Я ж люблю вибухи 
Випрямилася від надутих легень
Мене поцілувало викривлення у про..
Не знала за гостів, – Що Ти робиш?
(Дивлюся як Ти літаєш рамою, як хре..
Системою електрифікації корабля)
Я зраділа, а потім кисень скінчився..
Й мене вкотре вдарило, а потім змило
Потоком у коридорі мусонної грози 
Кайф, оце так 'хрещення' 
Не вистачає лише блискавки!
Щоб спалити старі мікросхеми
Скільки прогавлених з Тобою моментів..
Боги.. Тепер Мій, ну й що, 'що' змарнілий!
Толерантність, ‘Живопліт Достатку’ 
Ти високий як Сонце, шия болить 
Легко не вийде, бач і збивайся
Я гостріша за камінь, що виходить..
Нічого окрім насінини не вийшло 
Ммм, Тобі не везе з дівками 
На-зло вегетативний 
Не вистачає, не лише любові, а й люменів 
Я вчила його перетворенням, він - стабільності
Про залучення до руху фінальних форм
Пам’ятники у фундамент - сумно, й гарно.. 
Мо й справді, холодність Твоя виправдана 
Оберігає ж гачечки, що розірвуть Мене зсередини метаморфозами 
О’, боги! Це тваринно! Це нелегально, бо відчуваю приємні вібрації
Це, напевно, Ти!
Давай поцілуємося 
Й прокинемося!  
Нехай будуть шуми
Зерно від радіації чи морозу
Колористика ядерної зими 
Одного разу вже пережили
Пра-щури! Тремтять стегна
Від бажання осісти пилом 
Таємничість - відсутність шляху
Спокушає, бо можна помацати..
Смирення? ‘Ар-и-диф’ - складно,
А ‘Ар’.. Задом наперед.. Ха!
Я не спеціально, взагалі 'не Я'
Серйозний випадок прикрашання.. 
Тонкого матеріалу.. Це все -
Сторонні мотиви від форми 
Єдина із запальничкою 
Ти асоціюєшся у Мене з фінальним соло із.. 
Ммм.. "The Hurt That Finds You First".. 
Теж затягнуте, але тому й красиве.. Угх!