Стіна. La muralla.
Розділ двадцять дев'ятий . Кафе .
Забігайлівку дона Алехандро ми покидали майже в цілковитій темряві ( декілька тьмяних вуличних ліхтарів - то хіба нормальне освітлення ? Так , курям на сміх . Чи то пак – нате вам , люди добрі й недобрі декілька лампочок , і відчепіться від владоможних зі своїми проблемами) , коли на елітному годиннику абуеліто золоті стрілки показували вже далеко за північ ( точніше вельми красномовно натякали – ще декілька годин і ола маньяна – привіт світанок ! )
Ми завершили нашу зустріч і кожен отримав те , чого прагнув : елітний дідусь – що його історію було нарешті почуто , що історію про Дієго , котрий загинув просто тому , що порушив заборону і пішов поглянути за стіну , було почуто , Хосе – цілу купу матеріалу , що вартував не лише першої шпальти газети , а й декількох розворотів у журналі ( а отже борги його будуть обов’язково сплачені і грошей він отримує навіть більше , аніж обіцялося – за хороший матеріал його господар завше платить хороші гроші ) , Адела – власні спогади , котрі нині вже не видавалися такими страхітливими та непереборними… А надто , коли її очі зупинялися на журналістові…
Ми завершили нашу розмову і тепер , підкорюючись законам суспільства , чемності та ввічливості мали ще декілька хвилин , аби сказати одне одному адьйос і продовжити йти далі…
Своїм шляхом…
Кожен окремо…
#1660 в Сучасна проза
Відредаговано: 13.08.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
