Стіна. La muralla.
Розділ тринадцятий . Сповідь старого .
Ми були ніким… А надто – для блідолицих…
Ми були рабами… І майже ніколи – вільними…
Ми були істотами без прав – лише з обов’язками…
Без імен – бо раб та ім’я – то нонсенс , то неприродно…
Ми були істотами без закону - так собі , щось посереднє між сміттям , котре віднині ( за словами грінго робітників ) мало стати нам за сусідів ( і хоч айда тепер з чистою совістю ходити туди на щонедільні барбекю ) , рідний дім ( граціас , що хоч в кожного окремий , а не щось одне на купу табірних мешканців ) та основну ( а оце вже цікава інформація ) роботу ( та й то лиш одному Богу було відомо – наскільки довго ) та тим високосортним лайном , котре елітні дони та вишукано-витончені сеньйори небесно-легкої вдачі та журнальної зовнішності навіть не втаюючись ( а що тут такого ? Так всі роблять ) змивали прямісінько в бідні квартали кольорових натомість дощу.
Ми були ніким…
І ніким мали залишатися…
#1660 в Сучасна проза
Відредаговано: 13.08.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
