Стіна. La muralla.

Розділ тринадцятий . Сповідь старого .

Ми були ніким… А надто – для блідолицих…

Ми були рабами… І майже ніколи – вільними…

Ми були істотами без прав – лише з обов’язками…

Без імен – бо раб та ім’я – то нонсенс , то неприродно…

Ми були істотами без закону -  так собі , щось посереднє між сміттям , котре віднині ( за словами грінго робітників ) мало стати нам за сусідів ( і хоч айда тепер з чистою совістю ходити туди на щонедільні барбекю ) , рідний дім ( граціас , що хоч в кожного окремий , а не щось одне на купу табірних мешканців ) та основну ( а оце вже цікава інформація ) роботу ( та й то лиш одному Богу було відомо – наскільки довго ) та тим високосортним лайном , котре елітні дони та вишукано-витончені сеньйори небесно-легкої вдачі та журнальної зовнішності навіть не втаюючись ( а що тут такого ? Так всі роблять ) змивали прямісінько в бідні квартали кольорових натомість дощу.

Ми були ніким…

І ніким мали залишатися…

 

                                    




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше