Розділ 4

– Руслано, ти точно нічого не переплутала? – шипить на мене Тетяна і клацає біля мого обличчя пальцями.

Вона дочекалася, поки за старим і Родіоном зачинилися двері ліфта, схопила мене за руку і потягнула в сестринську.

– Що це за чаювання з пацієнтами посеред відділення в розпал робочого дня?

– Я…

А я і сама не знаю, як так сталося, що я, як слухняна лялька, сіла в крісло і з’їла те тістечко. Шалено смачне, до речі. Можливо, нестача глюкози останнім часом погано позначилася на моїх розумових здібностях? Адже їдять люди крейду, коли в них бракує кальцію… Мабуть, мій організм так зреагував на потребу в солодкому.

– Русько, спустися на землю! – старша змінює тон на заступницький. – І підбери губу! Де ти, а де він? Скільки дуреп мають зламати собі життя, щоб інші нарешті почали вчитися на чужих помилках, а не на своїх? Ну ти ж розумна дівка, майбутня лікарка!

– Та я нічого такого…

Я просто з’їла тістечко! Мене іноді пригощають родичі пацієнтів. Чому гроші взяти в них можна, і тістечко – ні? Таня точно, як моя мама, відразу про найгірше думати починає. Ну чому деяким людям скрізь ввижаються корисливі чоловіки, які тільки й мріють, як скористатися наївною дівчиною й кинути? Упевнена, що в діях Родіона не було жодного злого наміру!

Але мені страшенно прикро. Навіщо Таня все вивертає так і принижує мене? Я що, не людина? Не можу серйозно сподобатися чоловікові? Я ж не страховисько, не гуляща, не асоціальний елемент. Я – з цілком благополучної сім’ї, не бомж, не жебрачка якась. Так, мої батьки – не мільйонери, і я підробляю санітаркою. Але чим це гірше, наприклад, роздачі флаєрів або роботи кур’єром у вільний від навчання час, чим промишляють багато студентів?

– Усі ви спочатку «нічого такого». А потім озирнутися не встигаєте, як уже пізно, – продовжує насідати старша медсестра. – І ревете, лікті кусаєте… Начитаєтеся цих дурних книжок, у яких пишуть, що мільйонер може одружитися із санітаркою, і вирішуєте, що вам обов’язково теж пощастить. Де ви цю макулатуру тільки берете? Ну не буває такого в житті! Не бу-ва-є, – промовляє останнє слово по складах, роблячи акцент на кожному з них.

– Таню, думаєте, Ольшанський – мільйонер? – пищить із кутка Галя. – Я якраз нещодавно передачу дивилася. Його батько розповідав, що старший син працює з ним і готується прийняти управління сімейним бізнесом, він буде спадкоємцем. Усі знають, що млини й осли дістаються старшим, а молодшим – коти чи зовсім дірки від бублика. А Родіон – молодший син. Тож, може, усе не так полярно.

– У нього таких, як ти, – сотні на сніданок, обід і вечерю, – продовжує злитися Таня, не звертаючи уваги на Галине зауваження. – Він же – мисливець: у нього на лобі написано. А ти для нього – здобич. Зловить, випатрає і з’їсть. Добре, якщо потім просто викине… Про це тобі інстинкт самозбереження не шепотіти, а верещати повинен! Але ти замість того, щоби бігти від нього безоглядно, чаюєш і бісики пускаєш!

– Боже, ну що ви кричите на мене? Не пускала я бісики! Я тільки з’їла тістечко, яким мене пригостив родич пацієнта! Що в цьому такого? Та мені байдуже, хто такий Ольшанський! Я взагалі вперше від вас чую це прізвище!

Це – правда. У всіх статтях про інцидент у морі ні імені, ні прізвища потерпілого не фігурувало. Прикро, що Таня вже нафантазувала про мене бозна-що, наче вона краще за мене знає, чому я погодилася на те тістечко та каву.

– Роби що хочеш, – вона махає рукою, зневірившись домогтися від мене розуміння, відвертається і лізе в шафу. – Тільки не у відділенні й не в робочий час. І не говори потім, що я тебе не попереджала.

Я видихаю і тікаю із сестринської, щоби повернутися до своїх обов’язків.

Чому Таня накинулася на мене? Що за безглузда підозрілість?

Уже хто-хто, а я добре знаю, де межі дозволеного. У мене перед очима – сумний приклад сестри. Вона досі не може оговтатися і дуже страждає. З іншого боку, ніхто не застрахований від того, що почуття із часом минають.

Чи можна звинувачувати Надійчиного хлопця, що він втратив до неї інтерес? Навряд чи. Серцю не накажеш. Закохався, загорівся, захопився, а потім охолов. Звісно, якщо він і справді був закоханий, а не просто зацікавлений приємно провести час у ліжку з недосвідченою довірливою дурепою. І ми ніколи не дізнаємося, чим би закінчилися їхні стосунки, якби вона не поступилася йому так швидко…

Але щось мені підказує, що коли є справжні почуття, то інтим їх тільки зміцнює і розпалює. Принаймні, саме таку думку я неодноразово чула від подруг.

Тільки як зрозуміти, чи справжні почуття? Як розпізнати полювання на здобич заради короткочасного задоволення? Не вірю, що Таня, тільки раз глянувши на Родіона, якимось чином розшифрувала його наміри. Швидше за все, вона до всіх чоловіків ставиться з упередженням, як моя мама. Можливо, у минулому її хтось сильно образив.

Зміна проходить у роздумах над частуванням Родіона і словами Тетяни. Дістаюся висновку, що він певною мірою відчуває провину, що мені забули віддячити за його порятунок, – тому й захотів зробити приємно, пригостити. Весь час, поки ми пили каву, розмова крутилася навколо плавання і моря, він неодноразово дякував мені. Жодних вульгарних натяків і навіть компліментів не було. Сумніваюся, що в дорослого успішного чоловіка виникнуть якісь гріховні думки щодо дев’ятнадцятирічної студентки, якій фактично завдячує життям. Напевно, в нього інших, готових на все, – цілий гарем.