Танчики

Коли повертаєшся до старого дому через роки — все тобі видається меншим. Низькі стелі, малі сходи. Те, що раніше було цілим світом, тепер поміщалося в огороджений квадрат.

Сергій інколи думав про забутий танчик. Важкий, завжди холодний. Ще радянський. Зроблений якісно, зелений.

Хлопчина полюбляв з ним гратися, а потім наче загубив. Саме в той день, коли вони переїжджали до нової квартири. З господарями ще сварка виникла — не до пошуків було. Крик, подушки, ковдри та одяг, мама нервує...

Малий Сергій плакав. Просився назад, під диваном не подивився, мовляв! Там повинна бути іграшка! 

Тато спробував тоді купити схожий танчик. В тім, жодна іграшка потім не могла замінити загубленого друга.

Йому подобалися танки. Масивні й сильні, завжди захистять тебе.

Розмальовки, картинки, відеоігри про смертоносні машини сучасних війн...

Доля склалася так, що будинок викупив його товариш. Старий господар вмер там. Вони навіть ремонт не робили — так заселилися.

Зайшов у гості на новосілля. Вдихнувши запах кімнати, де провів кілька років ще геть малим, Сергій раптом відчув, як його щемить ностальгія.

Нічого наче й не змінилося.

От тільки мами з татом немає. А ще — правиці, яку він втратив, коли їхній танк підбили під Бахмутом.

Світ вивернуло.

Сергій мовчки відсунув диван. Старої іграшки під ним не виявилось. Однак хтось тонкою лінією надряпав кілька слів. Ледь помітно, майже біля плінтуса. 

Наче дулом:

«Я чекав на тебе.»