Вася кинув камінчик до темної криниці, коли був малим. Це запам'яталося, тому що він так і не почув звук падіння. Наче під колодязем більше не існувало світу, ні дна в нього не було.
Через десять років абсолютно рівного життя без жодних сновидінь він раптом почув як позаду дзенькнуло.
Повна вулиця людей потонула у вологому сплеску, а повітря нарешті отримало запах.
Тиша матеріалізувалась. Розкрила Васю як він до цього тисячу разів розрізав натягнуту шкіру чужих гаманців.
Нутрощі хлопця посипалися в слід за камінцем у колодязь.
Убивця просто передбачив майбутнє.