Криміналісти стверджують, що пам'ять завжди підводить очевидців. Вони плутають події, додають деталі, яких не могло бути.
Інколи я ловлю себе на чомусь схожому. Згадую якийсь випадок з дитинства — а мама й брати запевняють, що то все омана.
Але я ж пам'ятаю.
Вчився лічити я, був малим. Раз, два, три, чотири... А після дев'яти що?
Я тицяв пальцями у рідних, що зібралися за столом. А бабуся сказала цілком серйозно й тихо: «Не рахуй людей у кімнаті».
Вона рідко супила брови. Рідко говорила пошепки.
Коли я порахував родичів, їх було на одного більше, ніж потрібно.