Стиснення. Сьомий випуск

Планова операція

 

Цю операцію давно потрібно вже було провести.

Лежу зафіксований.

Через деякий час після уколу з анастезією до кабінету увійшли незнайомі люди. Інший асистент, інший хірург. Від нього різко пахнуло хлоркою і чимось гірким. У масках всі.

Лікар мій перемовляється тихо з колегами, жестикулює. Вікна позашторювали в кабінеті, а лампу зверху спеціально не відвернули — вона сліпить, через неї вже шумить у вухах. 

Один з медиків поставив на металевий піднос щось схоже на контейнер. 

— Все гаразд, чекаємо, поки подіє укол.

Анестезія спрацювала дивно: я все відчував, але не міг поворухнути навіть язиком.

— Від болю не перевернеться з крісла?

Клацнуло металом. Це асистент розсунув повіки розпірками. Запекло.

— Нє. Дивись, він вже й не кліпає. Почнемо з правого, воно чистіше, — буденно мовив хірург, підносячи до моєї зіниці тонкий та гострий інструмент — Вилучаємо рогівку. Вчися.

У мене абсолютно здорові очі.

Я прийшов сюди лише для того, щоб вирвати хворий корінний зуб.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше