Двадцять третя нуль-нуль. Кур'єр стоїть у дверях. Спокійний, сонний.
— Я нічого не замовляв. Ви помилилися.
— Ні-ні. Все правильно.
Він повільно стягує зі спини термосумку. Скрипнув замок-блискавка. Микита дивиться на смартфон — на екрані жодних сповіщень.
Кур'єр дістає важку металеву трубку з поршнем. Предмет нагадує телескоп, або пневматичний насос.
Поки Микита намагається згадати, де бачив таку річ, холодний ствол уже впирається йому в лоб.
Клац. Сталевий стрижень швидко входить у череп.
— Помилки немає. Це не ви, а вас замовили.
Він обережно, щоб не пошкодити тушу, затягує хлопця до його ж квартири та зачиняє двері. Терпляче чекає, поки тіло здригнеться востаннє, поки відбудеться посмертне сечовипускання.
Микита мешкає сам — фірма перевірила.
Потім кур'єр дістає набір інструментів та вакуумні пакети. Втомлено зітхає, дивлячись як темна тканина чужих джинсів поглинає вологу:
— Без адреналіну та без спецій клієнт просив. Але у власному соку.