Вона хоче, щоб її бачили. Нікому, нічому на цьому світі не подобається ігнорування, чи знецінювання. Тому...
Свобода пахне калюжами та болотом. Весняним сонцем, залишками асфальту на розбитій дорозі, об яку труться чужі шини.
З віконця воно не так все, зовсім не так. Повітря інше, коли ти стоїш ногами на твердому, на живому. Коли пальцями крізь кросівки відчуваєш вигини в ґрунті та траву з камінцями.
Травма, яку ви не визнаєте, не бажаєте бачити.
Тепер вона сама говорить, а я просто відкриваю рот. І коли я виходжую йобані документи, коли сиджу під кабінетом нарколога це теж відбувається.
Тому що ескулап у білому — така ж сама хуєта, що працює на систему.
Болить душа, мене болить самопал у сумці. Він розігріває серце до жару.
Бо вона хоче, щоб її бачили. Нікому, нічому на цьому світі не подобається ігнорування, чи знецінювання. Тому...