Стиснення. Розтин

День перший

 

Всі ми знаємо цей стан, коли ти не пам'ятаєш, як додому дістався вчора. Сиділи ми, продовжували застілля. А далі — уривки все скорочуються, стискаються. Зображення тремтить. Сусіди вчора скандалити приходили два рази мінімум. Заважали їм наші голоси.

З Ритою ми посварилися. Було щось. Сильно вона мене вивела.

Потім я вдома. З жахливим похміллям зазвичай.

Втім, коли я прокинулась сьогодні вранці — голова не боліла. Пальці болять. На них — сліди від волосся. Тягнула я сильно. А ні нудоти тобі, ні важкості.

Я просто... встала.

Я просто говорила 12 хвилин з екстреною службою 102 о третій ночі. Вони самі подзвонили. Я ще вставала, виходила в коридор. Комусь відчиняла двері.

Сон?

Я просто побачила кухонний ніж на столі. Він тепер загострений. Дуже сильно.

Мій мозок просто вперто продовжує підсовувати мені до носа запах казенного паперу та сигарет «Sobranie», які я особисто не курила.

Першу інструкцію до дій вони надіслали вже через сорок п'ять хвилин.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше