Він не бере трубку надто довго. Цілий ранок.
Надто довго. Гудок, гудок.
Домовлялися, що я приїду на другу годину. Хотів зідзвонитися, узгодити. Він не бере.
Нікуди не мав іти. Нічого не мало змінитися. Давно ж не бачилися. А дарма, адже — рідний батько...
Поки їхав на таксі — нічого окрім свого серця не чув.
Зайшов до під'їзду. Стою під дверима та гепаю. Кличу. Продовжую дзвонити та раптом ледь чую, як по той бік квартири дзеленчить рингтон.
Ось і все.