7 (3)

Скоритися – все, чого я бажала. Але вперта, самовпевнена Рубі Тьєр, яка так відчайдушно боролась за незалежність, не збиралась здаватися настільки просто. Вона підняла голову і вимагала від мене інакшої реакції. Бодай якоїсь.

Я спробувала зосередитись. Дивилась не йому в очі, а на кінчик носа. Красивий. Адам увесь був красивий.

Він мав таку ж магнетичну силу, як Люціан Стейн. Кажуть, спів Люціана Стейна зміг мало не війну спинити, і точно переконав легерців коритися новому імператору.

Ця думка промайнула десь на межі моєї свідомості, цілком байдужа, але я все одно схопилась за неї, не бажаючи відпускати останній слід своєї адекватності. Судомно вдихнула повітря і схопила Адама за руку.

Щось було не так.

Його пальці торкались мого обличчя, але замість звичного жару я відчувала лиш холод. Він всім єством намагався переконати мене забратися звідси і досі так нічого і не пояснив. Просто нав’язував власну волю.

Не буде цього.

Впертість взяла гору. Я потягнула його зап’ястки, впилась в них нігтями, намагаючись зробити боляче. Адам нагадував справжній камінь, але я була готова з ним боротися. Коли нарешті долоні перестали торкатися моєї шкіри, я здійняла руку і з силою дала йому ляпас.

Чоловік відсахнувся, притиснувши пальці уже до власної щоки.

– Ти намагався на мене вплинути. Це була ментальна магія, – прошипіла я. – Заборонена магія.

– Так, – кивнув він, навіть не думаючи сперечатися. – Я абсолютно безсоромний і перетнув всі особисті межі, які ти вибудувала.

– Це протизаконно!

– Ми в Долв’єні, – гмикнув Адам. – Ти дуже сильно здивуєшся, якщо почитаєш місцеві закони, але вони нічим не обмежуватимуть мене. Для них я вища істота.

– Навіжений.

– Це також правда. Отже, тобі треба тікати, Рубі Тьєр. Забиратися звідси негайно, якнайдалі, від мене. Я божевільний, хіба ти не відчуваєш?

На власній шкурі…

– Тікай.

– Ні, – відрізала я, намагаючись очистити свідомість від його впливу. Я з драконами справу мала, а вони значно впертіші за якогось чоловіка, він не зможе промити мені мізки. Хай навіть не сподівається. – Нікуди я не втечу. Ти не маєш права мною керувати.

Його очі сповнились ненавистю.

– Ти занадто вперта, – прошипів Адам. – Тобі потрібно просто забратися геть звідси, і по всьому. Ти не можеш чіплятися за місце, яке для тебе нічого не означає. Це примха. Порожня забаганка. Просто втікай! Ну!

– Ні, – повторила я з натиском, – я нікому не коритимусь. Моя матір уже довизначалась, що для мене краще, і впоралась навіть без гіпнозу.

– Це був не гіпноз. Це була сила смерті, і вона здатна багато на що, ти навіть собі не уявляєш, наскільки це велика могутність.

Що ж, може, я і не уявляла, може, він дійсно настільки сильний, як розповідав мені зараз, але приймати це я не бажала. Нехай далі сам з собою говорить. Навіжений! Я поговорю з Есме і скажу, що її син справді божеволіє. Як я могла йому довіряти, впускати, дозволяти наближатися до себе!

Киплячи від гніву, я вискочила з кімнати, пробігла аж до холу і спинилась там, поруч з Есме, відчуваючи, як всередині все тремтить.

– Рубі? – вона, звісно, не могла не помітити мій стан. – З тобою все гаразд? На тобі просто лиця нема…

– Адам…

– Він тебе скривдив? – схвильовано спитала Есме.

Я повинна кивнути. Повинна підтвердити і розповісти про все, що він накоїв. Напевне, я б і встигла це зробити, якби не лагідне прохання, в якому теж бриніла ледь вловима магія:

– Розкажи мені все, що він зробив, і я допоможу тобі, Рубі. Ти повинна мені довіритися.

Вона його мати і точно не буде на моєму боці. Може, десь і існують батьки, які здатні засудити власне дитя, якщо воно коїть щось протизаконне, але Есме точно не серед них. Крім того, Адам був правий, я нічогісінько не знаю про закони Долв’єну. Треба попросити якийсь кодекс, чи що. Тільки не в Есме. В Беатріче. Або в іншого персоналу готелю! Так, вони обов’язково допоможуть, вони ж явно щось таке читали. Здається, в пастці тут тільки я, наївна дурепа.

 – Ні, нічого такого, – видихнула я. – Але Адам так сильно переживає за пані Патрішу, що я й сама хвилююся, як би йому не стало гірше.

– О, – Есме кивнула. – Так, звісно, я поговорю з ним. Приєднуйся до пошукової групи, будь ласка. І якщо побачиш щось дивне, не розбирайся з цим сама, гаразд?

– Так. Звісно.

Готова заприсягтися, вона хотіла почути від мене щось геть інше стосовно Адама і зараз була скажено тим розчарована.

___

Нарешті можу повідомити цю гарну новину: відтепер продовження щодня! Тож зазирайте в книгу частіше, будемо рухатися по сюжету активно.