1 (2)

Я приходила до тями важко, з зусиллями, продиралась крізь густий кисіль, намагалась випірнути з темряви, що чіплялась за мене і відчайдушно намагалась затягнути назад, на дно. Вирватися з глибини – головна, та що там, єдина мета, до якої я так відчайдушно прагнула зараз.

Нарешті туман трохи розвіявся, і я почула знайомий голос. Доктор Руналс, професор психіатрії, шанований напівельф, що займався моєю адаптацією після втрати можливості віднайти зв’язок з драконом, звертався до когось стурбованим голосом.

– Ви впевнені, що Ребецці стало так погано саме після зіткнення з драконом? Ми, звісно, проведемо всі необхідні аналізи, але це радше схоже на дію певної групи препаратів, аніж на магічне втручання, тим паче, дракона.

– Ця залізна тварюка видихнула якісь клуби магії над головами людей! – палко заперечила моя мама.

Її голос я б впізнала з тисячі, з мільйона, але зараз він не викликав у мене жодної емоції, крім густої, непозбувної ненависті. Як вона могла так вчинити!

Підмішала якусь гидоту у їжу, а тепер привезла до психіатричної клініки доктора Руналса, ще й, судячи з усього, його теж намагається обманути.

Я б в жодному разі не повірила, що Руналс бере участь у якихось махінаціях і намагається примусово лікувати пацієнта. Це не в його стилі. Він – шанований лікар, гарний спеціаліст, і вважав, що зі мною все в порядку. Ну, відносно.

Краще, ніж якби я була відкинутою вершницею.

А мама роками вважала мене божевільною, була готова вчепитися за що завгодно, останнім часом прискіпувалась більше, ніж зазвичай. Навіщо? Чому вона така жорстока?

– Пані Тьєр, я переконую вас, магія, яку використовував пан президент для того, щоб скерувати дракона і влаштувати шоу на святі, цілком безпечна. Ніхто не постраждав.

– Так, я розумію, але Рубі дуже чутлива…

– Вона не могла бути чутливою настільки.

– Що ж. Мені не хотілось би про це говорити, але останнім часом Ребекка була дуже нестабільною. Я не впевнена, чи не могла вона, намагаючись притлумити поклик драконів, сама спробувати скористатися рецептами зіллів абощо. У неї є подруга, що працює фармацевткою, і у мене нема гарантій… Це жахливо, розумієте? Вона сиділа за столом, а тоді просто впала… я не знала, до кого звернутися, крім як до вас. З цим потрібно щось робити!

– Гаразд, – здався лікар. – Ми все перевіримо, пані Тьєр, і, якщо я матиму змогу допомогти Ребецці, то, звісно, зроблю це. Не хвилюйтесь. Ви вже йдете чи побудете ще з донькою?

– Хочу дочекатися, як вона прийде до тями. Це можливо?

– Так, звісно.

Наївний, добрий доктор Руналс. Він навіть не здогадувався, з якою тварюкою наодинці мене залишив. Та я й сама не здогадувалась, аж доки на власній шкурі не відчула її «турботу» сьогодні.

Почулись кроки, тоді тихенько клацнули двері. Здається, Руналс пішов. Я ж повільно випручалась з обіймів темряви і все-таки змогла відкрити очі.

Мама з дуже стурбованим виглядом сиділа на краєчку мого лікарняного ліжка. Я спробувала поворухнутися. Що ж, не прив’язана, вже добре. Але на зап’ястку відчувалось щось важке. Магічний страхувальний браслет? Справді?

– Ти… – прохрипіла я. – Ти…

– Лежи, – мама притримала мене за плече. – Я знаю, що ти лютуєш, Рубі, але присягаюся, все це задля твого власного блага. Тобі потрібно зараз берегтися, ти чуєш? Економити сили. Попереду лікування…

– Руналс… все зрозуміє, – я виштовхувала з себе кожне слово. – Я розкажу… Правду.

– Він тобі не повірить. В тебе епізод через драконів.

– Це неправда, – видихнула я. – Аналізи…

– Послухай, Рубі, – мама нахилилась до мене, – аналізи нічого не покажуть. Я про це подбала. Окрім доктора Руналса, тут є і інші працівники, і вони погодились увійти в моє положення. Тож, будь ласка, припини опір і дозволь нормально тебе пролікувати. Ти заслуговуєш на вільне життя від цієї драконячої омани, і я зроблю все, аби ти викинула ці дурниці геть зі своєї голови. Присягаюся, донечко, я не дозволю тобі самій собі зашкодити.

Якщо хтось з нас і був божевільним, то це мама. У мене аж сироти виступили на шкірі і захотілось плакати. Вона ніколи не схвалювала моєї любові до драконів, але щоб настільки… В цьому вчувалось щось відверто хворе.

Подарувавши мені солодку усмішку, мама встала і вийшла, зачинила за собою двері. Я спробувала сісти і відчула, як щось неприємно коле шкіру. Лист! Його не забрали.

Зараз мені було не до кореспонденції. Треба прийти до тями, покликати доктора Руналса і спробувати переконати його зробити аналізи ще десь в незалежній лабораторії. Він нормальний, мусить повірити. Але мене тягнуло до листа, і я розірвала конверт тремтячими руками.

Назовні випала картка.

«Шановна Ребекко Тьєр, запрошую вас на роботу у закритий готельний комплекс Дракони на посаду викладачки вокалу… – далі йшли ще якісь слова, але я майже не вчитувалась в них. – щиро ваш, володар «Драконів», Адам Карвер.

P.S. Якщо ви згодні і готові негайно виїхати на місце роботи, притисніть палець до магічної мітки і активуйте процедуру переміщення».