1

***Лінель***

В каміні тихо потріскували полінця. Язички полум’я лизали їх, даруючи помешканню затишок і тепло.

Я зручно вмостилася в дерев’яному кріслі-гойдалці. Попри домашню атмосферу, всередині було тривожно.

Ось уже п’ять років я переховувалася від своєї пари — демона долі на ім’я Фатум.

Де тільки не жила. Спершу — в Тернійському лісі з тролями. Потім мене ласкаво прийняли до себе мавки зі степів України, що знаходилися у світі людей. Далі були упирі, валькірії, феї, маги… Цей список можна продовжувати довго.

На щастя, пів року тому я прийшла до королівства темних ельфів. Тут і оселилася, вирішивши більше не шукати тимчасового прихистку.

Стала на службу до королівської родини й досить швидко заслужила їхню повагу.

Не хотілося б хвалитися, але як відьма я була майстринею своєї справи. Закляття, зілля, відвари… уміла робити все.

— Фурррр.

На підлозі біля ніг заплигав мій компаньйон — кірк. Це миле пухнасте створіння, схоже на білку, але з куцим хвостиком і великими, мов у кота, вухами та зеленими очима.

— Тебе теж щось бентежить? — я взяла малюка до рук і ласкаво погладила голівку.

— Фурррр… — кірк потерся об долоню. — Фур-фур-фур… — збуджено залопотів.

— Якщо таким чином ти намагаєшся випросити горішків, то марно. Ти й так товстопузик, — пальцем я почухала округлий животик друга. — А хто це у нас такий пухкенький пиріжечок?

— Фур-фур, фур-фур… — замахавши лапками, лопотіло чудо в помаранчевому пушку.

Зненацька щось заскреготіло по вікну.

Я розуміла, що в поселенні темних ельфів мені немає чого боятися, але нова хвиля тривоги вже скотилася тілом.

— Все добре, — сказала я, намагаючись заспокоїти нерви. — То гілка. Звичайнісінька гілка або… або пташина. Але ж зараз ніч. Ох, Лінель, — забурчала сама до себе. — Значить, нічна птаха. Не вигадуй того, чого немає.

Полум’я в каміні зашипіло гучніше. Немов хтось підкинув туди дров, поки я не бачила.

— Фур-фур! — велетенські очі кірка зараз були, мов дві тарілки.

Я хотіла заспокоїти його, пояснивши, що все гаразд. Та щось мені самій у це не дуже вірилося.

І тут я прийняла найдурніше з усіх можливих рішень — вирішила перевірити подвір’я. Пізніше я стовідсотково пожалкую, але зараз Лінель, мов Чіп із Дейлом, поспішала назустріч пригодам.

Кірк вчепився кігтиками в мою сукню й замотав голівкою. Відмовляв від дурниці, як тільки міг. Аби його ще хтось слухав.

Підійшовши до дверей, я притулилася до них вухом. Напружила слух.

Одна, дві, три… п’ятнадцять секунд. Тиша.

— Там є хтось? — голосно вигукнула, прислухаючись.

Десь здалеку залопотіли крила якоїсь птахи. Зашелестіло листя на дереві. Озвався цвіркун. Квакнула земляна жаба.

Ніч жила й дихала.

— Там нікого нем…

Не встигла договорити, бо в двері щось гупнуло, змушуючи їх задрижати. Звук нагадував удар кулаком.

— ФУРРРРРРРР! — горлав кірк, нарізаючи кола біля моїх ніг.

Удар повторився.

— Я зараз покажу вам, як лякати мого Фурчика, — зі злістю стиснувши вуста, я потягнулася до засуву.

Дурість і відвага — девіз по життю.

Я рвучко розчинила двері й… нікого не побачила. Суцільна темрява, яку зрідка порушували світлячки.

Зі всіх звуків я чула лише шалене цокання власного серця. Воно відбивало божевільний ритм, підскакуючи до горла.

Ну чому ж мені так тривожно?

— Арррррррр, — щось загарчало в темряві.

— Фуррррррр, — розривався кірк, тягнучи мене за поділ спідниці.

А я заклякла на місці. Немов приросла до землі, пустивши коріння.

— Хто тут?

Ой, ну що за придуркувате питання? Хіба ж той, хто гарчав, відповість?

Як то кажуть: «Розумна думка приходить опісля».

У темряві проступив чийсь силует. Лише обриси, з яких навіть не зрозуміло, кому він належав. Але ще були очі. В них горіло жовтогаряче полум’я. Те, якого я страшилася чи не найбільше.

Затремтівши всім тілом, я схопилася рукою за одвірок. Мій найбільший страх був зараз переді мною.

Потрібно тікати. Бігти, не розбираючи дороги, а я й далі товчуся на місці, мов ніжна панночка. Тільки й роблю те, що судомно ковтаю повітря.

Любі читачі, я вдячна, що ви завітали до цієї книги✨️❤️✨️ Підтримайте мене, будь ласка, вподобайками та бібліотечками☺️ 
Попереду на вас чекає найцікавіше)