31. Марісе. Запрошення на бал

Я не могла повірити своїм очам, коли на екрані ми стали з шостих одразу першими…  Команда Ліналі змогла взяти третє місце, забравши бали у однієї з команд.

Над ареною почали вистрілювати кольорові вогні, які вітали переможців. Люди на трибунах аплодували нам з усіх сил. Вони вигукували імена тих, хто найбільше їх зачепив. 

Вигукували імʼя Азури, Рунара, Артура, Рагнара, згадували Ліналі і близнюків… Навіть Елісон хтось хвалив, хоч вона і плакала в цю мить.

Я навіть розгубилась, коли помітила, що багато хто з дівчат-учасниць плакали. Хто від щастя, що пройшов в топ-три, це, власне, була Ліналі, яка пройшла разом з Ліамом і Дренор та хлопцем, якого я не знала.

Хтось плакав від розпачу, як от Елісон. Яка хоч і пройшла в "ТОП-3", але явно була незадоволена тим, що пройшла не на першому, а на другому місці.

Раптом земля під нашими ногами почала буквально "рости" і виштовхнула нас вгору. Всі три команди підняли над рівнем арени на шматках землі, як на невеликих платформах, я помітила, що це була магія одного з наших вчителів. На цих платформах нас перенесло до центру арени, де вже стояв директор:

— Вітаю вас, наші чемпіони! Всі ви маєте право обрати — поїхати на магічний турнір до Львова, чи отримати свій інший на вибір: передбачення у великої пророчиці або древній артефакт, який ідеально підійде саме для вас. Своє рішення ви маєте сказати наступного ранку після сьогоднішнього святкового балу! — обʼявив він. — А ми всі будемо з нетерпінням цього чекати! І ще раз вітаю вас всіх з перемогою!

Я почувалася нереально щасливою. Втім, як і всі мої друзі.

Рунар і Азура трималися за руки, Артур усміхався мені, хоча й трохи сумно. 

А я думала про бал, і що побачу Каена, за яким дуже скучила.  Адже він теж неодмінно прийде на бал.  Я мимоволі шукала його очима в натовпі викладачів і студентів, але поки що не бачила…

Коли церемонія закінчилась, нас всіх перенесли до дверей академії і директор сказав: 

— У вас є півдня на відпочинок, а ввечері ми чекатимемо вас усіх на балу. І ще одне, від кожної команди потрібна буде пара, яка з іншими пʼятьма парами фіналістів буде танцювати перший танець. Достатньо одного члена команди в парі, якщо ви йдете на бал з кимось не з команди. Але це обовʼязково! Ви маєте бути, це офіційне завершення турніру в стінах нашої академії!...

Коли ми вже йшли до гуртожитків, Рунар запитав: 

— А хто від нашої команди піде на той перший танець? Може, ви з професором Каеном? Блін, а ми потім зможемо називати його просто Каен? Чи так і будемо називати професором?

— Марісе, ти що, зустрічаєшся з професором? — здивувався Артур.

— Ой… — Рунар винувато поглянув на мене.

— Рунаре! — Азура штовхнула його.

— Ну, поки що це таємниця, тож, мабуть, краще ви з Азурою йдіть, — усміхнулась я.  — Я не хочу підводити Каена, краще, щоб про наші стосунки ніхто не знав, добре, Артуре? — повернулася тепер до нього. 

 — Так, я розумію, — він зітхнув. — Тепер принаймні ясно, чому ти не дала мені жодного шансу, — він усміхнувся. — Ну, я не ображаюсь чи щось таке, не подумай. Просто в тебе вже хтось був, от і все.

 — Так,  ти мені дуже подобаєшся, але як друг, — я торкнулась його руки. — Дякую за розуміння…

В цю мить я якраз побачила Каена, здається, він йшов до нашого гуртожитку, але коли побачив мене з Артуром, що я торкнулась його руки, ледь насупився. 

Я відчула. що червонію. Хотілося підійти до нього, і разом з тим я завмерлпа на місці, бо навколо були інші студенти. 

Але Каен не відступив. Навпаки він підійшов ближче до нас і сказав:

— Ви всі молодці, по-перше, хочу привітати вас з перемогою, — він обвів нас поглядом. — А по-друге… — він зазирнув мені в очі: — Марісе, я хочу запросити тебе на бал, як мою пару, якщо ти погодишся, — він простягнув мені свою долоню. 

Я дивилася на нього, затамувавши подих, якусь мить мені здавалося, що все це відбувається не насправді, зараз я прокинуся і зрозумію, що все це лише наснилося мені… Та все було реальним, Каен стояв переді мною і простягав мені руку, і я повільно вклала свою долоню в його. 

 — Так, я згодна, — кивнула я.