30. Марісе. Закінчення битви

Я дуже переживала зараз за Рунара, бачила, як він весь напружився, ледь стримуючи себе. 

— Він спеціально провокує тебе, щоб ти порушив правила, і нас дискваліфікували, — прошепотіла я йому на вухо. 

— Так, вам не можна битися, — кивнула Азура. — Ти маєш нести Марісе. 

— Що, злякався? — хмикнув Рагнар. 

 — Він уже один раз тебе побив, ти забув? — вигукнув Артур. 

— Це була випадковість! — вигукнув Рагнар і одразу ж направив руку в сторону Рунара. 

Рунар виставив перед собою щит, а Артур, захищаючи нас із Рунаром, атакував Рагнара своїм мечем. 

Азура тим часом повернулася до інших членів команди Рагнара, не даючи їм прийти йому на допомогу. Я відчула зловтіху, бачачи, що Рагнар уже не виглядає таким самовпевненим. Він думав, що легко впорається з нами, але не вийшло…

І цієї миті Рунар нарешті зміг контратакувати брата. Він різко пішов у наступ, виставивши  вперед руки. Навколо них знову зʼявилась енергія, як того разу, коли Рунар відправив брата в політ у стінку на двобої. 

Я затамувала подих, мимоволі опинившись у епіцентрі цієї енергетичної бурі. І тут раптом Рунар зупинився.

 — З тобою все гаразд? — запитала я його. Він дивився на мене якимось порожнім поглядом, ніби зовсім не бачив мене.

Його рука смикнулась і почала підніматись вгору, ніби він хотів… що, здатися? Але ж тут не можна здатися… 

Я обвела поглядом групу учасників турніру, що стояли трохи віддалік, і раптом зіткнулася поглядом з високою білявою дівчиною, чиє обличчя здалося мені знайомим. Вона сиділа на плечах у міцного чорнявого хлопця, отже, теж була Хранителем, як і я. Дівчина уважно дивилася на нас із Рунаром. Тепер мені стало зрозуміло, що відбувається, бо я впізнала цю учасницю команди Рагнара. Це була Елісон, як могла керувати свідомістю інших людей і змушувати їх робити те, що було потрібно їй. 

 — Азуро, Елісон! — гукнула я до подруги. 

Азура одразу перевела погляд на Елісон і кинулась до неї. Товариші Елісон по команді, окрім Рагнара, зайняли оборонну позицію. 

А Рагнар досі продовжував битися з Артуром. 

 — Рунаре,  — сказала я. — Ти мене чуєш? Це я, Марісе! Ми маємо виграти турнір! 

Але Рунар не чув мене. Він знову активував свої сили і навколо рук зʼявилась та енергія. А потім він поглянув прямо на мене, обернувшись через плече. Його погляд був неприязним. Елісон зробила так, що він бачить в мені ворога?

Я зрозуміла, що зараз він мене скине на землю, і ми автоматично програємо, бо ж ноги Хранителя за правилами турніру не мають торкатися землі. З усіх сил вчепилася в його плечі і подумки скомандувала: “Прокинься!”

Рунар на мить завмер, а потім я почула його голос і розплющила очі. 

— Тримайся, Марісе! — вигукнув він і ухилився від атаки Рагнара. 

— Ура, ти знову з нами! — вигукнула я і побачила, що Азура ухитрилася підскочити і торкнутися Елісон. Якраз цієї миті пролунав звук гонга, що сповіщав про те, що час, відведений на турнір, вийшов. Чи встигли ми, чи зарахують нам перемогу? 

В цю мить з усіх кінців арени почали вилітати сигнальні вогні різних кольорів, заграла якась урочиста музика, а на екран вивели останній варіант таблиці з балами...