29. Марісе. Рахунок змінюється

В мій бік кинулось одразу двоє ворогів, яких я не знала. Одного заблокував Артур, іншого Рунар. 

Це була команда тих, хто затримав нас на самому початку, я впізнала їх.

Але ми не програємо… Ми не можемо. Я озирнулась і побачила Азуру.

Вона, поки вороги нарешті не атакували її всі разом, кинулась в контратаку на другу команду, команду близнюків-геніїв, в якій Гестія була хранителям і сиділа на плечах у Ільтара.

Але шлях їй перегородили Святозар і Яромир зі своєю магією світла і темряви. 

Ми програвали, все ж, дві команди на одну — це зовсім несправедливо.

Аж раптом за ними я побачила Ліналі, яка сиділа на плечах у Ліама. Вони втрутились в бій і стали на наш бік, вирівнюючи сили. Власне, Дренор допомогла Артуру, Дренор була дуже сильною, я прекрасно памʼятала наш бій того разу… Біля Дренор був ще один хлопець-силовик, і це кардинально змінило розклад наших сил. 

Ільтар з Гестією розгубились, коли побачили, що ми вирівняли сили. І саме в цей момент Азура кинулась до них. Одним чітки рухом вона торкнулась Гестії і ми побачили зелене світло в цей момент. 

На екрані, який нависавв над ареною, змінились позиції. Ми забрали шість балів у команди-лідера, і тепер мали сім балів сумарно! Але ми були не одними лідерами, ще в лідерах була команда Рагнара… 

— Нам тепер достатньо забрати бали у будь-кого і ми будемо першими! — вигукнув Артур.

— Ні, мені недостатньо забрати бали у будь-кого! — рішуче сказав Рунар. — Азуро, Артуре, чи не краще піти на кращих тут і зараз?!

— Ти, певно, жартуєш… — з сумнівом сказав Артур.

— Ми попіклуємось про інші команди! Спочатку заберемо бали у тих, хто зробив западню на старті! — заявила Ліналі. — Йдіть! Якщо ви заберете в них бали, то наша команда опиниться на другому місці!

— Я хочу надерти зад твоєму братові! — рішуче сказала Азура.

— Ти не думаєш про Марісе! Вона буде в небезпеці! — тут же заперечив Артур. — Нам треба зберегти місце і ми і так пройдемо!

— Я підтримую Рунара, — сказала я.  

— Але Марісе… Рагнар дуже небезпечний тип! Раптом ми не зможемо захистити тебе… 

В цю мить я відчула тепло, яке йшло від ланцюжка, на якому висіла моя обручка. Певно, це Каен подавав мені знак. Він підтримував мене навіть зараз, на відстані, я відчувала це. Він підтримував і вірив у мене, в те, що ми впораємось.

— Ми впораємося, все буде добре, — впевнено сказала я. 

Ми всі перезирнулись і побігли туди, де була команда Рагнара. До них інші не лізли і поки до них не лізли, вони сиділи прямо на траві так, ніби вже давно всіх перемогли.

Навіть коли ми вже добігали до них, встав тільки Рагнар. 

— Не вставайте, що б не трапилось. Я сам переможу і брата, і його слабеньку команду, — сказав він зверхньо.

— Ти надто високої думки про себе! — вигукнула Азура.  — Це тебе і погубить! 

— О, захисниця мого слабкого брата тут як тут, — хмикнув він, розминаючи шию. — Ховатись за спідницею дівчини, та ще й практично не людини… Як низько ти пав, Рагнаре. Знаєш, тепер я тебе певно і братом не назву…

Я побачила, як у Рунара стиснулися кулаки, певно, він пошкодував що обрав роль захисника і не може сам битися з братом.

 — Балакай-балакай, тільки це ти й умієш! — сказала Азура і одразу атакувала його.  

Але Рагнар був не слабким, хоч і занадто зарозумілим і зверхнім. Його техніка щитів змогла заблокувати цю атаку. 

— Ну що, братику, не хочеш все вирішити по-чоловічому? Один на один? Хто переможе, тому і всі бали…