24. Марісе. Бій з двійниками

Я ще з таким не стикалася, тож лише знизала плечима.

 — Може, це просто ілюзія? — припустив Артур. — Треба не звертати на неї увагу і думати, як пройти через бар’єр. 

 — Розрубати його твоїм магічним мечем? — поглянула на нього Азура. 

— Вона не виглядає, як ілюзія, — Рунар похитав головою. — Я відчуваю від неї точно таку саму енергію, як від Азури. Це трапилось, коли вона торкнулась барʼєру. Думаю, це щось типу випробування на те, чи можемо ми перевершити себе. Нас пропустять тільки якщо переможемо свої копії. 

 — То нам треба всім торкнутися бар’єру? — мені не дуже сподобалась ідея змагатися зі своєю копією. Це було якось дивно…

— Думаю, більшість так і вчинить, — кивнув Рунар. — Але ж ми не просто так тут командою. Ми можемо зробити хитріше і помінятись суперниками, коли вони всі зʼявляться. От наприклад Азура могла б легко перемогти будь-кого, але не себе. Але тоді має бути хтось, хто зможе стримувати копію Азури, поки Азура перемагатиме інші копії. Азура і Артур можуть перемогти кожного. Я можу зайнятись Азурою, поки Азура буде займатись мною.

— Якщо ти блокуватимеш Азуру, питання,  хто блокуватиме мене? — запитав Артур.

— Ми можемо викликати всіх двійників по черзі, — сказав Рунар. — Зараз перемогти Азуру, потім твою копію, Артуре. Потім вже мою і Марісе. 

 — Ну добре, але як ти будеш битися з нею, якщо вона там, а ти тут? Якщо ти торкнешся бар’єру, то створиться ще один двійник…

— Теж правда, — замислився Рунар. — Але тоді виходить, щоб ми всі бились, нам все одно треба йти всім разом. Тоді просто поміняємось. Азура зупинить мого двійника, я стримаю двійника Азури, Азура потім прийде до мене, коли переможе. А ви з Артуром маєте перемогти свої копії, або принаймні стримати їх, поки ми з Азурою не переможемо наші копії.  Так піде? 

 — Думаю, піде, — сказала я. — Тоді викликай. Рунаре, і ти свого двійника, побачимо, що з того вийде. 

— Добре, — він кивнув і теж торкнувся барʼєру. І так само, як минулого разу, перед нами зʼявився ще один двійник, тільки тепер це був двійник Рунара. 

 — Добре, ну, ходімо, — Азура взяла Рунара за руку і вони вдвох перейшли через бар’єр на той бік. 

І дійсно, там одразу зʼявились їхні двійники. Азура тут же атакувала струменем повітря двійника Рунара, але він виставив щит, точнісінько так, як це робив справжній Рунар. У той же час двійник Азури підняв руку, і сильний струмінь повітря мало не збив з ніг Рунара. 

— Нам треба їм допомогти, — моє серце мало не вистрибувало з грудей.  

— Я переживаю за тебе, Марісе… Може, тобі краще постояти тут, а я сам піду до них? — сказав він трохи схвильовано. — Коли ми впораємось три на три, то запустимо тебе? Не хочу, щоб ти постраждала…

— Має бути якийсь спосіб перехитрити цих двійників… — у мене ніби крутилася в голові якась ідея, але від хвилювання я не могла її чітко сформулювати.  — Може, я змоделюю майбутнє, де вони б'ються одне з одним, а ми тим часом спокійно проходимо до башти?

— Але ти не знаєш, які наслідки будуть у такого сильного моделювання, — Артур похитав головою. — Не можна весь час покладатись на це, бо колись це зіграє проти тебе. 

Тим часом Азура все ж змогла пробити щит двійника Рунара, сильний вітер підняв його в повітря, і двійник раптом зник. 

 — Ура, я перемогла! — вигукнула Азура. 

Але в цей момент її двійник розбив щит Рунара і той полетів спиною в дерево, дуже сильно вдарившись.

Азура тут же розлютилась, я побачила, як її очі наповнюються злістю, а це не передвіщало нічого хорошого.

— Та як ти посміла! — вигукнула вона і кинулась на свого двійника…