23. Марісе. Новий прийом Артура

Ми не встигли ніяк зреагувати. Бо вже за мить прямо перед нами зʼявилось троє хлопців. 

Один з них матеріалізувався прямо за моєю спиною. Я буквально відчула, як він майже схопив мене за плече, коли раптом Артур смикнув мене за себе і ніби помінявся зі мною місцями. 

Той нападник був з магічним кинжалом і цей кинжал, коли Артур міняв нас місцями, порізав його в районі руки, розрізавши рукав. Я побачила, як від порізу йде якась дивна пара.

Нападник в цю ж мить зник, торкнувшись павутиння. То воно тут не тільки для того, щоб переломлювати реальність? Або… Що як воно ховає наших суперників, якраз переломлюючи світло і приховуючи магічну енергію? Тому його не було видно!

— Один є! — почули ми голос ніби нізвідки і звідусіль одночасно. — Ваша головна фізична сила паде! Ми його отруїли! 

— Артуре, ти як? — я повернулася до нього. 

— Не дуже, — він торкнувся моєї руки, а потім потягнув її до свого плеча і цю мить я торкнулась чогось металевого. То невже вони не змогли його вдарити? Це через удачу той нападник поцілив в цей дивний браслет? — Здається, я дійсно втрачаю сили… Залиште мене тут і втікайте… Біжіть вперед, до башти… 

— У нього ще є сили говорити? Сильний… — почули ми голос. — Але ми їх не відпустимо!

— Марісе, зараз, біжіть! — вигукнув Артур.

— Марісе! Азуро! — Рунар схопив нас за руки і потягнув за собою. 

Тут же я відчула, як чиясь магічна енергія стрімко наближається до нас зі спини. 

Але вони не встигли. 

Артур, якого вони списали з рахунків, однією магічною хвилею збив з ніг обох. Ще за мить він повторив цей удар. 

— Я беріг цей прийом на майбутнє, але…— сказав Артур не дуже голосно. —  Вони не прокинуться! — вигукнув він вже гучніше в нікуди. — Вам краще викликати допомогу, щоб їх забрали в лазарет! А ілюзію цю я тепер легко знищу, — він підняв меч і почав рубати павутиння, яке перегородило шлях до башти.  

Раптом перед ним з’явилася дівчина, яка й створила це павутиння.

— Що ти з ними зробив? — вигукнула вона, схиляючись над непритомними товаришами по команді.  — Це якийсь заборонений прийом!

— Нам дозволено користуватись всіма нашими силами, а це — мій новий прийом. Магічна хвиля від меча перерізає потоки магічної енергії. Через це вони непритомні. Знадобиться деякий час, щоб потоки поновили свій звичний рух. Я додав до сили батька силу матері, але вперше випробував це на живих людях, — зізнався Артур. — Боявся нашкодити, але так як на мені була удача від Марісе, я не міг нікого вбити.

— Ми можемо йти далі, — сказала Азура. — Думаю, вони вже не заважатимуть нам…

— Так, ходімо, — погодився Рунар і ми побігли в напрямку башти. 

Аж раптом наткнулись на щось типу магічного барʼєру. Він був майже прозорий і я спочатку подумала, що це знову хтось з суперників його зробив, але все сталось не так як гадалось…

— А це ще що таке? — запитала Азура і простягнула руку до практично прозорого барʼєру.

— Азуро, не смій! — майже одночасно вигукнули Артур і Рунар, але було пізно…

Азура вже торкнулась барʼєру і раптом за ним, прямо навпроти неї почав зʼявлятись силует, як дві краплі води схожий на Азуру. 

Вже за секунд десять її копія матеріалізувалась повністю. Вона повторювала все від її зовнішності до одягу і навіть до виразу обличчя і тепер дивилась з-за барʼєру на Азуру, усміхаючись.

— Що це в біса таке? — невдоволено запитала Азура, поглянувши спочатку на свою копію, потім на нас…