21. Марісе. "Хто хоче бути щасливчиком?"

— Ти ж можеш спробувати оте, ну, памʼятаєш? — Рунар красномовно поглянув на мене.

— Це у вас знову якісь секрети від мене, так? — Артур насупився. — Ну хочете, я від вас відійду, раз мені ви все ще не довіряєте! Я думав, що це в минулому!

— Ну, це не наш секрет, щоб я або Рунар його отак просто могли видати, — Азура закотила очі. 

— Ми ж вже довго в команді, — він поглянув на мене. — Я вас захищав і прикривав, коли вам треба було втекти, забули? Ви мені нічого толком не пояснили, але я зробив все, щоб вам допомогти. Бо думав, що ми друзі. 

 — Та це не секрет, — я знизала плечима. — Але все ж краще, щоб стороні люди про це не знали, щоб не вийшло так, як тоді з Гестією. Ти пообіцяєш нічого нікому не говорити?

— Так, я обіцяю, — він кивнув. — Ну, ти ж знаєш, як я до тебе ставлюсь, — Артур зітхнув. — Я не зможу зрадити тобі.

Я, здається, ледь почервоніла. Я розуміла, про що він. Дійсно, Артур завжди нам допомагав і ніколи не видавав нас, навпаки, завжди прикривав, навіть коли йому з цього не було зовсім ніякої вигоди. 

 — Я можу не просто передбачати майбутнє, а й програмувати його… Ну тобто, можу написати щось, і воно здійсниться. Але з цим треба бути обережним, бо потім буває сильний відкат…

— Ого, — здивувався Артур. — Це дуже сильна здібність. Не рівня мага, а рівня вище. Рівня… Напівбога? Але я думав, що це просто байки для дітей. Ну, про те, що такі напівбоги існують! Твоя сила може змінити світ! 

Я ледь зашарілась. Ну надто вже він перебільшував. Я ніколи нічого серйозного не програмувала. В основному це були якісь дрібниці… 

— Ну, це небезпечно, Марісе ж сказала, — Рунар зітхнув. — Нікому не кажи про цю її здібність. В магічному світі, якщо хтось дізнається, вони можуть захотіти захопити Марісе і використовувати її силу на свою користь. 

— Але зараз, виходить, ви хочете, щоб вона запрограмувала, що ми виберемось звідси? — запитав Артур. 

— Треба придумати формулювання, яке задіє найменше її сил. Тож краще не таке пряме, — замислено сказав Рунар.

— Не таке пряме? Типу… "Хтось із нас побачить підказку, як звідси вибратись?" Але раптом ми не зрозуміємо цю підказку? 

— Богинь Долі ще часто асоціювали з удачею, — сказав Артур замислено. — А ти пробувала колись накласти на когось удачу? Від цього відкат має бути мінімальним. Якщо твоя сила повʼязана з програмуванням майбутнього, то можливо, ти цілком можеш просто накастити нам удачу. Запрограмувати її. І це буде коштувати менше, ніж конкретне рішення проблеми.

 — Це цікава ідея… Хто хоче бути добровольцем? — я озирнула своїх друзів. — На кому поекспериментувати з удачею?

— Ну, я це запропонував, — Артур потер потилицю. — Тож певно на мені і експерементуй. Просто накастуй цю удачу, принаймні, спробуй, а там побачимо, чи мав я рацію в своєму припущенні.

— Думаю, це навряд комусь нашкодить, — погодився Рунар. — Хоча не впевнений, що варто робити це саме на Артурі, все ж, він наша єдина повноцінна бойова одиниця.

— А я? — Азура ледь насупилась. — Я не слабша за Артура!

— Я не кажу, що ти слабша. Але за балансом захисту і сили він принаймні може бути танком, йти вперед, а ти — ні, — сказав Рунар. — Тобі треба бути в авангарді, але не першою, звідти нападати…