19. Марісе. Початок змагання

Ми перезирнулися між собою.

 — Хм, це складне завдання. — сказав Артур. — Але я впевнений, що ми з ним впораємось!

— Так, поки ми змагаємось командою, все буде добре, — погодився Рунар. 

Нам ще трохи розповіли за ліс, за те, що на нас чекає, і сказали підготуватись до ночівель там. Треба було продумати, як ми будемо спати, що будемо їсти і тому подібне. 

Коли ми вийшли з аудиторії, то одразу почали це обговорювати.

— Ну, я зможу накласти щити на місце, де ми будемо спати, — сказав Рунар. — Але у нас жодного мага, який може створювати щось з нуля. Тобто, нічліг нам доведеться готувати вручну, думаю.

 — Та й приготуємо, ми не білоручки, — хмикнула Азура. — В школі перевертнів приділяли багато уваги виживанню в екстремальних умовах…

— Тоді все буде добре, — сказав Рунар. — Щодо їжі, цікаво, нам дадуть щось взяти з їдальні? Чи ні? 

 — Мабуть, скажуть полювати самим, — припустив Артур. — Бо взимку грибів і ягід в лісі не знайдемо… Тож треба щось придумати заздалегідь, бо я, наприклад, гадки не маю, як полювати…

— І треба ще подумати про обігрів, — тут же додала Азура. — Бо все ж холодно буде. 

— Давайте зараз кожен візьме на себе по одному аспекту, — сказав Рунар. — Хтось візьме якусь їжу, яка не псується, і воду. Хтось подумає про те, як облаштувати нічліг і тепло. Хтось підготує спорядження для полювання. Азуро, вас вчили полювати в вашій школі перевертнів? Може, ти ще підкажеш, що ще нам треба продумати і взяти з собою? 

 — Візьмемо намет і спальники, — сказала Азура. — Не впевнена, що нам доведеться полювати, немає в цьому лісі якоїсь здобичі, та й взагалі тут заповідна зона. Тому будемо як туристи — наберемо різних сублімованих супів, каш швидкого приготування, візьмемо води , а може, там, на місці, і сніг розтопимо… Головне не забути запальнички і сірники, бо без вогню ми не зможемо нормально прохарчуватися…

— А якщо ми запалимо вогонь, то наші супротивники зможуть  нас помітити, — зауважила я. 

— Але три дні в снігу без вогню — це нереально, — похитав головою Рунар.  — Ми тупо змерзнемо. Певно, легше буде тим, у кого магія повʼязана з вогнем. 

— Я зможу не дати вітру гасити наше вогнище, і навпаки буду його підтримувати. Тож все ще не так погано. Це ж всього лише ліс, чого ви так розпереживались?...

***

От тільки коли ми вже все зібрали і наступного ранку пішли до лісу, все вже не здавалось мені таким простим.

Рюкзаки були важкі, хай Артур і Рунар забрали в мене все найважче, але я все одно не звикла до подібного. Мені було холодно навіть просто йти до лісу… 

Нас всіх вела пані Меліса та інші викладачі.

— Зараз кожну команду проведуть до їхньої точки старту, половину з цього боку, половину з іншого, — пояснила вона. 

 — А як ми дізнаємося, куди йти, нам хоч координати тієї вежі дадуть? — поцікавився Ліам. 

— Ні, пошук вежі — це частина завдання. Але не переживайте, ви побачите вежу, коли наблизитесь до центру лісу. Вона знаходиться рівнісінько по центру. Заходити в ліс треба буде по команді, коли буде випущено зелену сигнальну ракету. Спочатку буде випущено жовту, а за хвилину після неї — зелену. Фальстарт буде вважатись програшем, — продовжувала пояснювати вона. 

Всі закивали. 

 — А коли ми підійдемо до вежі, треба одразу заходити в неї? — запитав Артур.  — Переможуть ті, що увійдуть першими?

— В етап вежі зайдуть перші шість кандидатів на перемогу, так. Але остаточну перемогу отримають вже три команди з цих шести, — кивнула пані Меліса.

Ми якраз зупинились біля однієї з "точок". Тут була відмітка на одному з дерев. 

— Ваша команда залишається тут, чекайте на сигнал, — сказала вона.

Вона та інші команди пішли далі, в якийсь момент ми перестали їх бачити. Пройшло ще хвилин тридцять, перш ніж ми побачили жовту сигнальну ракету…