15. Марісе. Непростий вибір

На щастя, Азура повністю контролювала себе. Мабуть, коли це був не бій, їй було легко тримати свою силу під контролем. 

 — Ну, як вам? — вона трохи хвальковито озирнулася на нас. — Можемо йти далі! 

— Ти молодець, Азуро, — похвалив її Рунар. 

Ми пішли далі, аж раптом Рунар зупинився і поставив перед нами руку.

— Здається, далі пастка, — сказав він. — Бачите ті маленькі бійниці вгорі біля стін? Думаю, щойно ми ступимо між ними, з них щось стрілятиме. 

— У тебе ніби була захисна магія? — запитала Гестія, торкнувшись його плеча. — У мене дуже слабка фізична сила, можна, я буду йти біля тебе?                 

Азура насупила брови і підійшла до Рунара, відсторонивши плечем Гестію:

 — Можеш іти біля своїх друзів по команді, — буркнула вона.  

— То ви парочка? — вона ледь усміхнулась, поплескавши Азуру по плечу. — Пробач, я не знала! Піду біля друзів, як скажеш! 

І рушила до близнюків, ставши між ними. 

— Я поставлю над нами щит, але не впевнений, що він все витримає, тож тримайтесь поруч і будьте напоготові, — сказав Рунар. — І давайте швидко пройдемо цю ділянку.

Ми всі кивнули і зробили, як він сказав. Стали трохи плотніше і швидко пішли за ним.

 З маленьких бійниць раптом почали вилітати стріли. Спочатку це були просто слабкі енергетичні стріли, їх барʼєр не пропустив, але вже за мить вони змінились на вогняні.

 — Щит їх не витримає! — гукнув Рунар.

Яромир підняв руку догори, і ми побачили, що з його долоні заструменіла темрява. Коли вона досягла стріл, ті одразу згасли. 

Стріли без магії вогню щит Рунара не пропустив. 

А коли з бойниць почали вилітати льодяні стріли, ми якраз встигли дістатись іншого кінця коридору, куди вони вже не долітали.

— Це було небезпечно, — захекано сказала Гестія. — Добре, що у Рунара така зручна магія. Вона незамінна в командних боях, і певно, головний ключ до успіху. Рунаре, ти крутий!

 — Ми всі круті, — сказав Рунар, але було видно, що слова Гестії йому сподобались. 

 — Так, не розслабляємося, ми ще не досягли кінця лабіринту, — сказала Азура.  — Маєте нагоду і всі інші продемонструвати. на що ви здатні…

Коли ми зайшли до наступного приміщення, то побачили круглу залу з факелами на стінах, а посередині була порожнеча.

Також тут було два тунелі і… Чотири пари кайданів, які кріпились до стіни. 

Крім них на стінах ще висіли обладунки і різна зброя та приладдя, як от кайла. 

Над кожною з пар кайданів горіла червона лампочка, але біля кожної червоної також була і зелена, яка зараз була не увімкнена.

Потім я перевела погляд на тунелі. Над тим, що був замкнений, було також чотири червоні лампочки, а над ними неактивні зелені. 

— Ви змогли дійти сюди всі разом, — почули ми голос. — І у вас ще є ціла година, щоб дістатись каменя. Є два тунелі: довгий, в який ви можете зайти всі разом, але тоді дорога до каменя займе сім годин. І короткий, дорога до каменя з нього складе десять хвилин. Але є умова. Щоб відімкнути двері до короткого тунелю, четверо з вас мають лишитись закутими в кайдани на стінах… 

Я подумала, що це дуже складний вибір, і навряд чи хтось захоче таким чином пожертвувати собою задля перемоги інших…

— Значить, нам усе ж доведеться битися, — зітхнула Гестія.

— Ти все зробила? — запитав її Святозар. — Зараз нам потрібна його магія, — він кивнув на Рунара…