14. Марісе. Вхід у лабіринт

Коли двері відчинилися, ми побачили всередині лабіринт, в якому було кілька входів, а над ним вгорі напис великими літерами “Ваше завдання — знайти правильний шлях, який і приведе вас до каменя. Час обмежений, коли пролунає сигнал,  випробування закінчиться!”

 — Як ми будемо діяти? — запитала я в Рунара. 

— Які у кого здібності? — Рунар поглянув на команду наших супротивників. — У вас є хтось, хто може знайти правильний шлях?

— У нас магія темряви і світла, вона не дуже підходить для пошуку, — сказав один з близнюків. — Магія Ільтара теж просто бойова. 

— Моя магія — посилення, — сказала Гестія. — Я можу посилювати здібності інших, а ще можу….

— Гесті, — перервав її Ільтар. — Зайві деталі тільки всіх заплутають. Твоє посилення спрацює нам на користь, якщо в когось є магія, яку зараз можна використати. Але поки що ми не бачимо такої.

 — Марісе, може ти спробуєш визначити правильний шлях? — запитала Азура. 

Я розгубилась. Передбачати майбутнє я все ще могла лише коли видіння самі приходили до мене або ж коли я відчувала якийсь сильний емоційний сплеск. Якщо зараз спробую обрати шлях, а він буде неправильний, я підведу усіх. Спробувала замружити очі і сконцентруватися, очікуючи, що відповідь прийде сама, але марно. Перед моїм внутрішнім зором була цілковита темрява. А обирати навмання було небезпечно — якщо ми підемо неправильним шляхом, то втратимо час і не встигнемо здобути камінь. 

Я уявила Каена і подумки спитала в нього, що мені робити. Можливо, він зможе допомогти. Вклала у цю думку всю свою енергію, дуже-дуже захотіла, щоб вона дійшла до мети… І раптом я побачила яскраве число "3".  Воно одразу ж зникло, та тепер я не сумнівалася — нам треба рухатися по шляху під цим номером. 

— Треба йти сюди, — вказала я на потрібний напрямок. 

— Це твоя здібність? — запитала Гестія. — Ти бачиш майбутнє, чи як це працює?

— Я ментальний маг, можу бачити і майбутнє… інколи, — сказала я, не бажаючи особливо вдаватися в подробиці свого дару. 

— А які у вас здібності? — запитав Ільтар у Рунара, який до того запитав у наших суперників  самих те ж саме. — Ми свої розкрили, тож було б правильно, якби і ви всі розповіли нам про свої. 

—  У мене захисна магія, у Азури — магія повітря, — він насмішкувато поглянув на Ільтара. — Ну, про це ви вже дізналися раніше… А Артур теж силовик, як і ви. 

— Магію Артура ми бачили на заняттях, — кивнула Гестія. 

— А я рідко спостерігаю за боями інших, — зізнався Артур. — Ну, добре, ходімо в той хід, який сказала Марісе? 

 — Так, ходімо, — кивнула Гестія. — У нас не так багато часу, не варто витрачати його на балачки! 

Ми рушили в прохід під номером три. Після того, як пройшли частину шляху, раптом побачили прямо перед собою купу каменів, які перегороджували шлях.  

 — Треба їх розібрати, — сказала я. 

— Азуро, у тебе магія сильна повітря, може, розкидаєш їх? — запропонував Ільнар. 

— А чому силовикам просто їх не порубати? Вас же тут декілька. Ти і Артур разом, наприклад, — сказав Рунар. 

— Це буде довше, — він знизав плечима. — Чи що, Азура не впорається? — він з викликом поглянув на Азуру.

 — Без проблем, — Азура знизала плечима. — Тільки відійдіть подалі, а то як когось зачепить, я не хочу почуватися винною…

Всі відступили в глибину лабіринту, а Азура підняла руки догори, сконцентрувалася, і сталося диво — камені прямо змело з проходу так, немов вони були з картону. Я аж зойкнула, побачивши це. Цієї миті відчула на своєму плечі руку Гестії — вона, видно, теж була вражена, аж утратила рівновагу і схопилася за мене, щоб не впасти. 

— Ой, це було сильно, — сказала вона. — Азура прямо страшна зараз була!..