9. Марісе. Заборонена магія

Я заплющила очі, треба було написати передбачення, змінити реальність, але в мене не було з собою ні ручки, ні паперу. І тоді я уявила, що ми граємо в гру “Море хвилюється раз”, як це робила я в дитинстві з дітьми на майданчику. Я так само подумки скомандувала Азурі: “Замри!”. Не вірила, що це подіє, але коли розплющила очі, побачила, що вона дійсно стоїть, як статуя, з піднятою вгору рукою, і не подає ніяких ознак життя. 

Ільтар вже прийшов до тями, сидів, тримаючись лівою рукою за праву, вона була чи вивихнута, чи навіть зламана. Але в цілому він ніби не критичено постраждав. 

 — Ведіть його  в медпункт! — гукнула я Гестії. — Бігом! 

Вони дійсно підхопили свого друга і потягнули його геть. За мить на галявині залишились тільки ми четверо — я, Рунар з Артуром і Азура, яка все ще стояла, немов закам’янівши. 

 — Азуро, — я торкнулася її руки, спробувала опустити її, але в мене нічого не вийшло. Всі м’язи подруги ніби задерев’яніли. 

Я повернулася до Рунара:

 — Рунаре, ти ж маг, розчаклуй її якось! 

— Азуро! — тепер вже Рунар підійшов до неї і обійняв. — Азуро, отямся, будь ласка… 

За мить я побачила, що Азура кліпнула очима. Потім трохи повернула голову. Вона виглядала здивованою. Піднята рука опустилася, Азура озирнулася навкруги. 

 — А що, бій уже закінчився? — запитала вона. 

— Ти нічого не памʼятаєш? — Рунар зітхнув. — Так, бій закінчився. 

 — Пам’ятаю, як він мене звалив на землю, а потім я розізлилася і… — вона зітхнула. — Ніби якийсь провал у пам’яті… Я хоч нічого непоправного не накоїла?

 — Здається, ти зламала йому руку, — сказала я. 

— Ну, він сам винен, — додав Рунар. — Не треба було тебе злити.

 — Мені більше не можна ні з ким битися, — Азура сіла на землю і вхопилася за голову. — Я обіцяла батькам і професору Каену, що триматиму силу під контролем… 

— Не переживай, все буде добре, — Рунар обійняв її. — Магія повітруль не рідкісна, а ти ж офіційно повітруля… Навряд чи вони наскаржаться взагалі, їм буде соромно, що вони програли. 

 — Та й цілителі його швидко вилікують, завтра буде як новенький, — додала я. — Але краще дійсно більше не битися ні з ким, ну крім турніру, там же дозволено це…

— Але сильно ти його вирубила, — сказав Артур. — Це не схоже на просту магію повітруль. В тебе вона сильніша. 

 — В неї батько перевертень, — сказала я. — Часто в таких випадках діти сильніші, ніж народжені в шлюбі батьків з однаковим даром…

— Ні, — Артур похитав головою. — Фізично сильніші вони можуть бути, але не магічно. Магічно напівкровка рідко сильніший за батька чи матір. Це трапляється, коли гени чисті і здібності батьків однакові. І вони одного виду.

 — Винятки бувають завжди, — я хотіла швидше закрити цю тему. — Ходімо вже до гуртожитку, а то нас можуть покарати, що ми тиняємось під час відбою…

— Але нащо ти кажеш неправду, це не схоже на тебе, Марісе, — Артур уважно поглянув на мене.

Я розізлилася на нього. Звісно. не так сильно, як Азура на Ільтара, і все ж ледве стрималася, щоб не сказати різко, що це взагалі-то не його справа…

— Ти ж із нами в команді чи ні? — запитала я, дивлячись у його очі. 

— Та з вами, з вами, — він зітхнув. — Це у мене інколи враження, що ви мені не довіряєте. Я ж вам все довіряю.

 — В Азури особливий дар, але про це не можна нікому розповідати, бо її можуть виключити з Академії, — зрештою зізналась я.  — Але професор Каен про це знає, тобто це не щось прямо дуже заборонене…

— Зрозуміло, — він кивнув. — Якщо подумати про заборонену магію повітря, то мені в голову йде тільки… Але ні, якби Азура була стихійницею, то… — він поглянув на Азуру. — Ти стихійний маг?