8. Марісе. Двобій

Я трохи хвилювалась за Азуру, бо вона дійсно інколи втрачала контроль під час розбірок, саме коли її зачіпали морально. 

Але з нами був Рунар, тож я вірила, що він зможе остдити її, якщо буде треба.

— Азуро, будь ласка, будь обережна, — він торкнувся її долоні і зазирнув їй в очі, ми вже вийшли непомітно на вулицю з допомогою щитів Рунара, і йшли в напрямку лісу. 

 — Добре, — вона з ніхністю глянула на нього. — Не хвилюйся, трохи провчу його та й усе.

— Добре, — повторив він за нею і усміхнувся.

Ми якраз підійшли до місця зустрічі. Тут вже був Ільтар зі своєю командою.

— О, вона не злякалась, — сказала якась рудоволоса дівчина, яка прийшла з Ільтаром і ще двома хлопцями. — Мене звуть Гестія. Ви теж пройшли в наступний етап? Може, краще таки будеш битися зі мною, а не з нашим лідером? Бо навряд дівчина-менталістка зможе його перемогти, — сказала вона поблажливо. 

 — Ви надто високої думки про свого лідера, — так само зверхньо усміхнулася Азура. 

— Досить розмов, — сказав Ільтар. — Давай обговоримо умови. Що зараховуємо, як програш?

 — Коли один з учасників втратить свідомість, або скаже, що здається, — запропонувала Азура. 

— Мені підходить, — кивнув він. — Ще треба обмежити поле бою, щоб не бігати по лісу, пропоную обмежитись цією галявиною, погоджуєшся?

 — Так, я не проти, — вона кивнула. 

— Секундантів брати будемо? — запитав Ільтар, поглянувши на Азуру. — Чи хай тільки спостерігають. Так було б справедливіше перевіряти нашу власну силу.

 — Так, хай спостерігають, чи не порушуються правила, — сказала вона. 

— Добре, отже, хто заступить за галявину, або здасться, той і програє, — сказав він. — Ходімо на центр галявини.

Азура кивнула і вони пройшли на центр галявини. Стали одне навпроти одного. Азура одразу зайняла бойову позицію. 

Ільтар також змінив позу, і став так, ніби він якийсь боксер. Підняв руки, стиснуті в кулаки, до обличчя.

Я побачила, що навколо його рук збирається енергія. 

Азура  підняла руки, і я відчула порив вітру, спершу він був слабкий, ледь відчутний, та потім ставав все сильнішим.  

Ільтар кинувся вперед. Він рухався доволі швидко і це проти вітру Азури. Вона була дуже здивована. Насупилась і посилила хвилю вітру. 

— Цього не вистачить проти бойового мага! — вигукнув Ільтар і замахнувся на неї кулаком.

Азура замість того, щоб ухилитись, спробувала контратакувати вітром, але в неї не вийшло і вона впала. Причому впала дуже сильно, аж покотилась по снігу, який все ще лежав на галявині.

— Азуро! — вигукнув Рунар і вже хотів кинутись до неї, але…

— Якщо підеш до неї, вона програє! — сказала Гестія, яка була секундантом нашого суперника.

 — Зі мною все нормально! — вигукнула Азура і підвелася на ноги. 

Вона була розлючена, її очі почали затуманюватися, як тоді, коли вона втрачала контроль над собою. 

— Може, краще здатись, а то твоє миле личко вже подряпане, — хмикнув Ільтар. — І гримаса якась дивна… 

Раптом вітер посилився настільки, що гілля дерев над нами прямо загуділо, це вже було схоже на бурю. 

 — Азуро, обережніше! — вигукнула я, але подруга, здавалося, вже не чула мене. Вона підняла руки і спрямувала на Ільтара такий порив вітру, що його підняло на повітря, винесло за межі галявини, він вдарився об дерево і залишився лежати непорушно. 

 — Рунаре, зупини її! — я вхопила хлопця за руку. 

— Ільтаре! — до хлопця тим часом кинулась Гестія. 

Рунар побіг до Азури, коли та вже прямувала знову до Ільтара, який лежав біля дерева. 

— Азуро! Зупинись! 

Але Азура, як і тоді, нас не чула. Вона підняла руку і спрямувала її на хлопця…

Друзі, рада вас вітати на сторінках моєї новинки! Додавайте книгу в бібліотеку та ставте їй сердечко, щоб не загубити! Продовження - завтра о 8.00!