6. Марісе. Рагнар і його команда

— Це наша спільна команда, — сказала я врешті-решт. 

— Так, Марісе має рацію, — Азура кивнула. — Ти теж в команді. Але шляхом голосування ми двоє обрали Рунара. 

— Головне, що мене ніхто не запитав, — Рунар усміхнувся і почухав потилицю. — Ну, я не те щоб проти, але все ж це велика відповідальність. 

 — Ти добре з цією роллю впораєшся, — сказала я. — Не відмовляйся, будь ласка! 

— Так, я теж думаю, що ця роль найкраще підходить саме тобі, — сказала Азура, зазирнувши йому в очі.  — Тож, будь ласка.

— Ну… Ладно, не можу я тобі відмовити, — пробурмотів Рунар. 

Я усміхнулась. Вони були дуже милі, Рунар дійсно не міг відмовити Азурі. Він навіть провів канікули у них вдома, а не у себе. Правда, Азура казала, що її батько поселив Рунара прямо біля них і слідкував за ним, немов той якийсь вʼязень. 

Ми пішли за нашим завданням, якраз коли підходили до вказаного місця, з кабінету вийшла інша команда.

Ми побачили Рагнара, поруч з ним було ще троє. І однією з тих трьох була Елісон. Я дуже здивувалась, побачивши їх разом.

— Ого, вас ще не виперли з турніру? — хмикнув Рагнар. — Рунаре, до речі. Батьки сказали, що більше не будуть оплачувати твоє навчання тут, як так вийшло, що ти взагалі все ще в універі? 

 — Йому дали стипендію, як дуже талановитому магу, — сказала Азура, зверхньо дивлячись на Рагнара. 

— Просто сирітку пожаліли, бо він тепер без роду і племені, — так само зверхньо відповів Рагнар. — А що ти, Рунаре, навіть відповісти за себе не можеш? І це на дівчину скинув? То це вона в вашій парочці — хлопець? Ну, вона і виглядає, як мужланка…

Але договорити Рагнар не встиг, бо Рунар вже накинувся на нього і завалив на підлогу, після чого замахнувся кулаком і вдарив брата прямо по обличчю.

 — Припини! — вигукнув той, прикладаючи долоню до розбитого носа. — Ти псих ненормальний! 

— Рунаре, не треба, бо зараз сюди викладачі збіжаться. — сказала я. — Він спеціально провокує тебе. Хоче, щоб тебе покарали.

— Одна справа, коли він каже щось про мене, але я не дам казати гидоту про Азуру, — насупився Рунар. 

— Ми швидко вас зробимо в цьому етапі і поїдемо в Карпати! — заявила Елісон. — Я візьму реванш, — тепер вона поглянула на мене. 

Я відчула, що по моїй спині пробіг холодок. У Елісон був особливий дар — вона могла проникати в свідомість людини і змушувала ту підкорятися її волі.

 — Ми перемогли тебе минулого разу, переможемо й тепер. — відповіла я, намагаючись не показувати хвилювання. 

— Подивимось, — вона зло усміхнулась. — Я стала сильнішою, Марісе. 

— Ходімо Рагнаре, Елісон, — до цих двох звернувся світловолосий і світлоокий хлопець, який був також з факультету сили, судячи з одягу. Поруч з ним стояла дівчина, яка ховалась за нього, вона виглядала дуже схожою на цього хлопця, певно, вони були двійнятами, бо і волосся, і очі у них були однакових відтінків. — Даро, не ховайся за мною, ти дістала… — пробурмотів він до дівчини.

— Але братику…

— Бісиш! 

— Ходімо вже, — сказав Рагнар. — Нам тут нема що ловити, з  усіма цими невдахами, — на цих словах вся четвірка пішла геть, не озираючись більше на нас. 

 — Елісон сильна, — сказала я. — Та й Рагнар теж, цікаво, який дар у тих двох. Артуре, вони ж з твого факультету?

— У них дуже сильні комбінаційні атаки, та що дівчина, Дара, керує льодом, а хлопець, її брат Дан, має сильну вогняну магію. Та обоє не на факультеті просто магів, а саме на силі, бо використовують магію не зовсім як маги, а ніби вдягаються в обладунки стихії. Це важко пояснити… Але це спеціалізація їхнього клану. Їхні батьки мали шлюб заради створення мага, який зможе володіти льодом і полумʼям одночасно. Вони в родині – третя спроба. Чув, у них дуже жорстокий батько, вони з канікул часто повертаються сильно побиті. Ну, це скоріш за все тренування такі жорстокі.

 — Он як, — Азура хмикнула. — Та й пофіг на них, ми все одно переможемо. Треба подивитися, які там завдання нам випали. 

Друзі, рада вас вітати на сторінках моєї новинки! Додавайте книгу в бібліотеку та ставте їй сердечко, щоб не загубити! Продовження - завтра о 8.00!