63. "Нам треба план дій"

 — Ми ж будемо командою? — поглянула я на друзів. — Скільки там має бути учасників?

— Авжеж, будемо, — кивнув Рунар. — Але треба четверо. Значить, нам потрібен ще один учасник. 

— Може, запросити Ліналі? — запитала я. 

— Можу стати четвертим! — раптом до нас підійшов той хлопець, який здався в бої зі мною, як же його звали… Не могла пригадати. 

Побачивши його, я мимоволі зіщулилась, після того бою асоціації з ним були нре дуже приємні. 

— Красуню, ти так дивишся, ніби хочеш спопелити мене поглядом, — хмикнув він до мене. — А вам взагалі-то треба боєць для врівноваження сил команди. Бо ви всі — не бійці. А я сильний боєць, з хорошими сапортами типу вас зможу перемогти майже будь-кого.

— Тоді треба тебе взяти на випробувальний термін, — сказала Азура. — Якщо будеш добре себе поводити, приймемо! Марісе, ти не проти?

— Ні, — похитала головою я. 

— А ти, Рунаре?

— Я в принципі не проти, — він також похитав головою. — У мене може бути сильна комбінація з силовиком. Дійсно, якщо накладу щити на нього і він піде в атаку, це може бути дуже ефективно. 

— Так, твої щити — найкрутіша з ваших здібностей. Ну, як і впертість блондиночки, — він усміхнувся мені. — Марісе, здається, так? 

 — Так, а тебе як звуть? — запитала я, дивлячись йому в очі. — Ти, здається, тоді не відрекомендувався…

— Я Артур, — він усміхнувся. — Так, як той самий легендарний. Маю древній магічно-силовий рід, який походить саме від легендарного короля. 

 — Ого, — хмикнула Азура.  — Самовпевненості тобі не треба позичати! 

Саме в цю мить до нас підійшла і Ліналі.

—  О, привіт! Я хотіла приєднатися до вашої команди! —  сказала вона. —  Чи ви вже когось взяли?...

—  З одного боку, з Ліналі ми вже співпрацювали, —  замислився Рунар. —  Треба проголосувати. 

Азура швидко  сказала: 

 — Я за Артура!

Я подумала, що певно вона ревнує Рунара до симпатичної Ліналі. 

 — А я за Ліналі, — заявив Рунар. 

Погляди всіх зупинилися на мені. 

 — Може, нам дозволять команду з п’яти людей? — запитала я.

— Там же чітко було сказано, що далі пройде шістнадцять людей. Тобто, навіть якщо нашу команду з пʼяти допустять, то потім можуть когось виключити з турніру, коли ми вже виграємо, — сказала Азура.

— Значить, треба підкинути монетку, — сказала я. — Тоді нікому не буде образливо. Артуре. ти обираєш орла чи решку?

— Добре, давай, — він кивнув. — Обираю орла. Я ж чоловік!

Я взяла монетку, потрусила нею в кулаку, а потім підкинула в повітря. Монетка перекинулась і впала на мою долоню орлом догори. 

 — Тобі пощастило, — сказала я. — Вибач, Ліналі.

— Добре, я піду пошукаю ще когось, — Ліналі зітхнула.  — Бувайте! — і побігла від нас. 

Азура виглядала задоволеною.

 — Нам треба план дій, — сказала вона. 

— Треба потренуватись взаємодіяти на магічному рівні, — зауважив Артур. — Нам чітко не сказали, в чому саме буде полягати командне змагання. Але скоріш за все це буде щось типу групових боїв чотири на чотири. Тому ми маємо добре взаємодіяти одне з одним. 

 — Так, я згодна, — сказала я. — Треба розподілити обов’язки, хто що буде робити. 

— Треба, щоб ви детальніше розповіли мені про свої здібності. Ну, здібності Рунара я зрозумів, він захищав тебе, Марісе, від моїх ударів. І гарно вийшло. А яка магія у тебе самої? — він зазирнув мені в очі.

 — Я можу передбачати майбутнє, — сказала я, вирішивши поки не розповідати про моделювання, поки не буду переконана, що Артур надійна людина. 

— Ого, це хороша здібність… То ти знала, що я здамся, якщо ти будеш наполегливою? — здивувався Артур. 

 — Ага, щось таке, — я відчула, що червонію. 

— А яка здібність в тебе? — звернувся він до Азури. — Бачив, що ти ніби маг, але щось невидиме кастуєш. Однак ти не з факультету бойової магії. Чому?...