61. "Якщо думаєш, що я слабка, ти дуже помиляєшся"

Я так само з хвилюванням слухала, що ж відповість Азурі мама. 

— Твоя сила дуже залежить від емоцій. Чим сильніші емоції, тим важче тобі контролювати себе. Тому, раз він тобі поки що тільки подобається, краще навпаки перервати цей звʼязок. Крім того, він же не перевертень, він не з племені, Азуро. Ти будеш в безпеці тільки якщо зустрінеш перевертня. Він зможе тебе посилити і тримати  твою силу під контролем. 

 — Ні, він маг, але Рунар може мені допомогти тримати силу під контролем, — почала переконувати маму Азура. — В нього знаєш які здібності? Дуже сильні!

— І які в нього здібності? — перепитала вона.

 — Захисна магія, — відповіла Азура.

— З якого він роду? Ти все зʼясувала? Знаєш, скільки є чистих родів, які проти звʼязків з такими, як ми? — перепитала вона.

 — Ну, я не знаю про його рід, — думаю, Азура, як і я, згадала про брата Рунара, що був досить неприємним. — Але хіба це так важливо? Ми ж не в середньовіччі живемо, а в двадцять першому столітті! Він сам хороший і дуже мені подобається, і я теж йому подобаюсь. А у своєму роду він все одно не буде спадкоємцем, то може й не питати їхнього дозволу…

— Але ти наша спадкоємиця, не забувай. Мені важливо, хто буде твоїм чоловіком. Хоча, можливо, у вас все не настільки серйозно. Ти сама сказала, він тобі просто подобається. Можливо, це ще пройде. 

— То можна мені залишитися в Академії? — запитала Азура. 

— Я проведу тобі тест за два тижні. Якщо ти його пройдеш, я дозволю тобі залишитись. Якщо до того часу не підкориш силу, то ми з Азаром заберемо тебе. 

 — Я підкорю її, обіцяю! — вигукнула Азура.  — Ми будемо тренуватися щодня — я, Рунар і Марісе — це моя подруга. 

— Я рада, що ти зустріла друзів. Добре. Але будь обережна, прошу тебе…

***

Азура повернула телефон Каену.

 — Дякую вам, — сказала вона. — Можна ще потренуватися у вашій залі?

— Так, авжеж, — він кивнув. — Марісе, ключ же у тебе? — я кивнула йому, але потім він поглянув на Азуру. — Але твоя мама була проти того, щоб ти билась на турнірі. Що будеш з цим робити? 

 — У мене ще залишився один бій, — сказала Азура. — Я буду дуже обережна. Але не хотілося б здаватися просто так, не хочу підвести друзів. 

— У тебе мало часу, щоб його провести. До опівночі всього дві години, — звернув увагу на годинник Каен. — Певно, твій суперник чекає на тебе. Йому ж теж потрібен цей бій.

— Тоді я піду, дякую вам, що нагадали,— ще раз усміхнулася Каену Азура. — Марісе, ти будеш моєю секунданткою?

— Так, авжеж, буду, — я кивнула і поглянула на Каена. — Я потім зайду, розповім, як пройшов бій… 

— Добре, я чекатиму, — він ледь усміхнувся мені. 

***

Коли ми прийшли до арени, то побачили біля неї якогось міцного хлопця, явно силовика, а одночасно з нами підійшли Рунар і Рагнар. Я здивувалася, побачивши їх разом після тієї бійки. 

 — Цікаво, чому вони прийшли удвох? — спитала я впівголоса в Азури. 

— Потім будемо дізнаватись… Мені треба шукати свого суперника. Може, отой хлопець біля арени — це він? 

Саме цієї миті хлопець озирнувся до нас і запитав:

 — Хто з вас Азура?

— Це я, — сказала Азура. — Значить, ти мій супротивник, так? Ходімо на арену, часу майже не залишилось.

 — Може, ти визнаєш свою поразку і розійдемось по хорошому? — спитав він, оглянувши Азуру з ніг до голови.  

— Якщо думаєш, що я слабка, ти дуже помиляєшся, — хмикнула вона. — Ну, на арені вже побачиш. 

Вони вийшли на арену, я стала поруч, дивлячись на Рунара з братом, які стояли трохи віддалік і ніби про щось сперечалися. Супротивник Азури раптом без попередження застосував якийсь бойовий прийом і повалив її на землю. Ще мить — і вона опинилася майже біля самої лінії. Я пошкодувала, що не можу, як Рунар, якось допомогти їй…