58. Перемога Рунара

— Нізащо, — відповів Рунар, впевнено поглянувши на Рагнара. 

Рефері обʼявив початок бою і Рагнар одразу кинувся до Рунара. На його руках зʼявились якісь червоні прозорі магічні сфери, як боксерські рукавички. 

Він замахнувся на Рунара, але той ухилився. Рагнар замахнувся ще, але Рунар знову ухилився. Він обтікав удари брата так, ніби знав, куди той вдарить, ніби це у Рунара була сила передбачення, а не у мене. 

Рагнар дуже злився, це було видно по його обличчю і більш хаотичних атаках. Аж раптом його червоні сфери згустились, стали бордовими, я буквально відчула хвилю магії, яка йшла від них.

І тоді Рунар раптом взяв і повторив магію брата, також огорнувши свої руки тими сферами, тільки змінивши їхній колір на блакитний, який поступово темнішав до насиченого темно-синього. 

Коли їхні кулаки зіштовхнулися, раптом пішла така вибухова хвиля, що Рагнара винесло не просто за межі арени, але й припечатало в одну зі стін. Певно, через захисні щити тіло його було настільки посилене, що стіна розтрощилась, ніби в неї вистілили з гармати. 

У деяких студентів навіть паніка почалась, бо залу затрусило. Інші вражено дивились на Рунара. 

— Рунар переміг, — швидко оголосив суддя.  — Бій закінчено. 

Тим часом Рагнар все ще був буквально в стіні, не рухаючись. Рунар зійшов з арени і пішов до брата, поступово його крок змінювався на біг. Азура теж кинулась за ним.

Я поспішила слідом, подумки картаючи себе за те, що знову щось зробила не так з тим передбаченням. Але ж я не знала, що у Рунара такі сили, якби знала, то написала б: “Розкрив достатньо сил, щоб перемогти брата”... 

— Ти в порядку? — Рунар хотів допомогти братові, але той відхилився від його руки. 

— Ненавиджу тебе, — прошипів Рагнар, вибираючись зі стіни.

Але щойно вибрався, похитнувся і впав на одне коліно. Вилаявся і знову спробував підвестись. У нього вийшло, але виглядав він кепсько. 

— Рагнару треба в лікарняне крило, — сказав рефері. — Можливо, у нього зламані кістки. 

Я нахилила голову. Мені здавалося, зараз усі здогадаються, що це я винна у тому, що трапилось…

— Мені шкода, — сказав Рунар братові. — Я не хотів серйозно ранити тебе. 

— Ти не мав цього робити! — вигукнув він. — Це якесь шахрайство! Я буду вимагати апеляцію! 

— Він переміг тебе своєю силою, ніяке це не шахрайство! — вигукнула Азура.

— О, це ти, — він якось дивно поглянув на неї. — Напівкровка, яка жоден з батьківських дарів не може контролювати. Ну, ти якраз йому під стать!

Азура вже готова була кинутись на Рагнара, але Рунар випередив її і знову вдарив брата, але тепер просто кулаком по обличчю.

— Не смій так казати про неї!

— Що, правда очі коле?

— Ану припинили! — сказав рефері. — Інакше всі отримаєте догану! Рагнаре, ходімо до медичного крила.

Рагнар підтис губи, але таки пішов разом із рефері. 

Студенти, зрозумівши, що шоу закінчилось, також почали розходитись. 

Ми теж вирішили йти. Але коли вийшли до коридору, де вже нікого не було, Рунар поглянув на Азуру: 

— Я виграв. А ти дещо обіцяла…

 — А ти все пам’ятаєш, — усміхнулась вона. 

Але потім обійняла його і поцілувала. 

Рунар теж обійняв її і ледь поглибив поцілунок, але Азура одразу ледь почервоніла і відсторонилась. Певно, через мене, все ж я тут була зайва.

— Ну все, Марісе, ходімо до кімнати… — пробурмотіла Азура, більше не дивлячись на Рунара. 

Коли ми увійшли до нашої кімнати, я побачила, що на тумбочці Азури лежить якийсь конверт. 

 — Здається, тобі лист, — сказала їй. 

Азура взяла конверт до рук.

— Це від мами…