54. "Це остаточне рішення?"

Наступного дня заняття проходили, як зазвичай, а після занять ми всі троє домовились зустрітись в залі для двобоїв турніру. 

Але перед тим, як йти на зустріч з Рунаром після нашого заняття, я все ж вирішила спробувати накласти на себе своє "програмування майбутнього". 

Подумала, що навіть якщо і нашкоджу, то тільки собі, а це не так страшно. 

"Що б зі мною не трапилось, я не втрачатиму свідомість”, — написала я. 

Азура певно помітила, що я щось пишу, бо коли ми вийшли з кабінету, сказала:

— Що ти там написала? Перед виходом? 

 — Та так, нічого особливого, записала одну думку, щоб не забути, — викрутилась я. 

— Добре, ходімо, — вона кивнула. 

Ми пішли вниз і вже в залі для дуелей зустріли Рунара. Він якраз стояв перед таблицею боїв. 

— Зараз у нас дві перемоги і одна поразка. Марісе, якщо ти сьогодні програєш, то вийдеш з турніру… Але якщо тобі буде дуже погано, обіцяй, що ти все ж здасися, — він поглянув на мене. 

 — Добре, обіцяю, — сказала я, щоб не засмучувати його. 

— Дивіться! — Азура тикнула пальцем в таблицю. — Марісе, Рунаре, вони вас одне проти одного поставили!

Я поглянула на Рунара. 

— Може, я відмовлюся все ж, — сказала не дуже впевнено. 

— У мене одна перемога вже є, тож здамся я цього разу, — Рунар поклав руку мені на плече. — І тоді нам з тобою залишиться перемогти по одному разу. В третьому бою. 

— Підтримую! — сказала Азура. — А який же бій у мене? — вона почала шукати себе в списку. — О чорт…. Хтось з наших, з менталістів… Якась Ліналі, вона не з нашого потоку, певно, старша. Я не дуже добре виступаю проти ментальних атак. Сподіваюсь, у неї не такий дар, як у тієї силовички з силового факультету.

— Марісе, ходімо проведемо наш бій. Азуро, будеш секунданткою Марісе, ну, це тільки для галочки. Блін, це ж мені теж треба секунданта… — Рунар почав озиратись.

— Можу стати, — до нас підійшла якась дівчина азійської зовнішності з довгим чорним волоссям, заплетеним в дві коси. — А потім хтось із вас стане моїм на бої проти Азури, — вона поглянула на Азуру. — Привіт, я Ліналі. У нас з тобою має бути бій сьогодні. Можемо провести його після цього?

 — Так, давай, — кивнула Азура. 

Дівчина теж кивнула і ми всі пішли до арени. Ми з Рунаром подали заявку на бій і нас одразу випустили на арену. 

— Ну, я здаюсь, — Рунар усміхнувся. 

— Гей, так нецікаво, — ледь насупилась Ліналі. — Я думала, це буде прикольно, ви будете битися….

— Це остаточне рішення? — запитав викладач, поглянувши на Рунара. 

— Так, — він кивнув.

— Тоді перемога за Марісе. У Марісе і Рунара по одній перемозі та одній поразці, бажаю вам удачі в останній битві в цьому раунді…

— Я б ніколи так не піддалась, це неповага до друга — не визнавати його силу, — сказала Ліналі. — То що, проведемо наш бій зараз же? — вона поглянула на Азуру. — Я піддаватись не буду, навіть якщо ми потоваришуємо.

— Без проблем, — усміхнулась Азура. — Марісе, будеш моєю секунданткою?

 — Авжеж, — я кивнула. 

— Тоді я буду секундантом Ліналі, — сказав Рунар. — Ну, ми ж обіцяли… — він трохи винувато поглянув на Азуру. — Ти не проти? 

 — Звісно, ні, — сказала Азура.  — Можемо починати!

Щойно рефері обʼявив про початок бою, Азура виставила вперед руку, щоб вдарити Ліналі стовпом повітря, але раптом Ліналі ніби роздвоїлась. Ми побачили одразу двох, потім трьох, а потім і чотирьох дівчат, один в один схожих на Ліналі…

Азура розгубилась, а коли повернула стовп повітря на одну з дівчат, то та розвіялась, однак тим часом інша Ліналі вже була прямо перед Азурою і підстрибнула, занісши ногу прямо перед головою Азури….