53. "Нескінченна батарейка"

Я навіть трохи  позаздрила своїм друзям через те, що вони були фізично сильніші за мене. Та й не тільки фізично, їхній дар допомагав їм. А я боялася примінити свій проти супротивника, щоб знову не натворити якоїсь біди.  Але мені вже прийшла в голову одна думка, от тільки треба було все добре обміркувати. 

 — Добре, ходімо вже в гуртожиток, — сказала я. — Треба добре відпочити перед завтрашнім днем. 

— Так, — кивнула Азура. — Ходімо. Шкода, що ти, Рунаре, на іншому факультеті.

— Ну, насправді, нам так тільки краще для балансу команди, — пояснив він. — По-хорошому команда має бути з менталіста, силовика і мага. Але ти, Азуро, зі своєю силою вітру, майже як реальний силовик зараз, а не менталіст, чи навіть просто маг. 

 — Так, ми впораємося, — я усміхнулась.  — Азуро, для тебе головне — не втрачати контролю над своїм даром. 

— Я буду старатись, думаю, я вже починаю розуміти, як це працює… Зараз я замислилась, у моєї мами теж дуже сильна магія вітру. Можливо, вона і сама саме елементаліст? Хоча вона нічого мені не казала… 

 — А ти запитай її, — запропонувала я. — Чи ви не дуже близькі, щоб так відверто поговорити про все?

— Але що як вони все ж зробили це спеціально, Марісе? Ми ж вже говорили про це… Ехх… Тіло перевертня і магія вітру разом, це сильне комбо. А я не хочу бути зброєю, особливо в руках рідних…

 — Вони ж не змусять тебе діяти так, як ти не хочеш, — не дуже впевнено промовила я. 

— Ти ніколи не жила в зграї, одразу видно. Хоча… Твій професор, він же теж перевертень, тобі б треба знати, що на тебе чекає, — сказала Азура.

 — Що чекає? — мені раптом стало страшно.  — Я думала, що те все не по-справжньому… ну що я читала в книгах про перевертнів…

— В зграї всі мають діяти на користь зграї, всі слухають Альфу, і мають йти навіть на смерть, якщо той так скаже, — пояснила Азура. 

 — Ну, я впевнена, що мені він не скаже йти на смерть, — пробурмотіла я.  — Він навпаки казав мені не брати участь в турнірі, бо це може бути небезпечно…

— Бо може зараз ще не час тобою жертвувати. Може, у нього якісь більш глобальні плани на тебе. Ти знаєш, що істинні підживлюють магію партнера, як нескінченна батарейка?

Мені стало зовсім неприємно це чути. 

 — Я не вірю, що він просто користується мною! Каен кохає мене! 

— Він може хотіти поставити мітку. Бо ж поки не поставить, то ваш звʼязок не такий сильний. В них це як запрограмовано: завоювати свою істинну. 

 — Тоді чому він сказав, що не буде ставити мітку? 

— Він так сказав? — здивувалась Азура. 

 — Так, сказав, що якщо з ним щось станеться, хоче, щоб я була вільна. Він має поїхати до себе на батьківщину після новорічного балу. Я боюся, йому там загрожуватиме небезпека… 

— Якщо він навіть мітку не захотів ставити перед чимось глобальним… Значить, він думає, що може там померти, — погодилась Азура. — Дійсно,  якби хотів тільки сили, зробив би мітку зараз, перед небезпекою. Тоді, певно, ти маєш рацію. Ти не байдужа йому. 

Я подумала про те, що, якщо Каену загрожує небезпека, моя енергія може допомогти йому. Але нічого поки що не сказала. Він сам стільки разів допомагав мені, от і цього разу вилікував… Певно віддавши свою енергію для цього. Тепер я мала йому допомогти. Але спершу треба було розібратися з цим турніром…