50. Перший бій

 — Я вирішила, що не буду впливати на інших людей, — сказала я. — Мало що може трапитися, випадку з Елісон мені з головою вистачило…

— Але якщо ти не зробиш цього, то скоріш за все програєш, — не погодився Рунар. — Азура має рацію, це твоя сила. І в бою всі будуть використовувати свою магію. 

— Я б не хотіла, щоб ти програла, — додала Азура. 

— До речі… Там нічого не казалось про те, що не можна використовувати чужі здібності, — раптом сказав Рунар. — Що як я накладу на вас щити? Чи буде це порушенням? Однак щит — не зброя… 

 — А раптом у тебе будуть проблеми через це? — я похитала головою. 

— Там не сказано про це, — вперся Рунар. — Без щиту ти можеш сильно постраждати. Я можу стати твоїм секундантом. Тоді я буду достатньо близько, щоб тримати на тобі щит стільки, скільки буде треба. 

 — А ти як вважаєш? — я обернулася до Азури. — Чи не буде це порушенням правил?

— Ідея взяти для тебе секундантом Рунара — хороша. Вони дійсно нічого про це не казали, — Азура знизала плечима. — Я б теж могла стати секундантом для Рунара і просто знести його супротивника з арени стовпом повітря. Хоча, може, це вже буде і перебір…

— Я точно впораюсь, Азуро, не переживай. А от щит для Марісе і для тебе накладу обовʼязково. Моя сила створена для того, щоб підтримувати інших, тож я думаю, я якраз використаю її за призначенням. Тож проблем не має бути.

 — Ну добре, — погодилась я. — Може, ще нам пощастить і випадуть не дуже сильні суперники…

***

Коли ми пройшли до місця жеребкування, тут вже зібралась більшість учасників турніру. Вони по черзі підходили до спеціального лототрону з якимись золотистими сферами, і витягали по одній.

Нам навіть не довелось нічого витягати, бо сфери закінчились. І тоді прямо на стіні за лототроном зʼявилась таблиця з першими боями. 

Імена учасників світились різними кольорами, потім я здогадалась, що це колір факультету. 

Навпроти мого жовтого імені стояло червоне імʼя. Чоловіче імʼя "Дренор". Ну, я припускала, що воно чоловіче, але не була повністю впевнена.

 — Я точно програю, — зітхнула я. 

— У мене якась дівчина з магів, — сказала Азура. 

— А у мене навпаки менталіст, — додав Рунар. — Марісе, якщо хочеш, ти можеш не виходити на той бій. 

 — Тоді мене знімуть з турніру, — я похитала головою. — Спробую. Програю то програю, не виженуть же мене за це…

Хоча в глибині душі мене звісно, хотілося відмовитись. Зрештою, я ж не бойовий маг, це зовсім не моє. Хіба, справді написати передбачення в якому я виграю бій? Але це було б занадто просто… Та й після випадку з Елісон я пообіцяла не моделювати майбутнє…

— Хто з вас Марісе?! — почули  ми десь за нашими спинами жіночий голос. Коли обернулись, побачили, що дуже висока брюнетка озиралася навсебіч і гукала мене. Виглядала доволі звичайно, якщо не звертати уваги на її зріст.

— Здається, це до тебе… Вона височенна, ще й силовичка, — пробурмотів Рунар. — Хоча те імʼя звучало як чоловіче… 

— Я Марісе, — сказала я, відчуваючи, що серце забилося швидше. Ця дівчина і була моєю суперницею?

Вона одразу обернулась до нас і пішла в нашому напрямку. А коли підійшла, сказала: 

— Я Дренор, можна просто Нора, — сказала вона. Вона була голови на три вища за мене, а ще рази в два ширша. Виглядала дуже сильною. — Не хочеш одразу відстрілятись з цим боєм? Арена поки що вільна. 

Я озирнулася на Азуру з Рунаром. Мені було страшно, але, може й краще не тягнути довго, бо тоді було б ще страшніше…

 — Добре, — сказала я. 

— Тоді ходімо до арени, мій секундант вже біля неї, — вона кивнула на хлопця такої ж міцної статури, який вже дійсно стояв біля арени. — Хто твій секундант? 

— Я, — одразу сказав Рунар. — Ходімо, Марісе. Діємо за планом…